У більшості односкладових іменників 1-го відмінювання (наприклад, день, сон, шов)відбувається випаданням голосних про = е в.непрямі відмінки єдиного й у всіх відмінках множини. Так звані випадні голосні є в словах день - дня, сон - сну, шов - шва, лід - льоду й багатьох інших. Слово мохи становить у цьому ряді деяке виключення. Воно допускає двояке утворення непрямих відмінків - з випадного голосного (по загальному типі) і без її. В однині ми говоримо й пишемо: мохів і мохів, мохам і мохам, мохами й мохами; але в множинному мохи, мохів, мохами, про мохи (тут, як ми бачимо, варіантів немає). Форми мохи - мохів і мохи - мохів здавна відомі російській літературній мові. «Тлумачний словник російської мови» за редакцією професора Д. Ушакова приводить, наприклад, паралельні утворення: «Сонця промінь грає мохами в тріщині сирий» (з Лермонтова) я «мохами щаблі, що поростили,» (з Пушкіна).

А от приклади із сучасної художньої прози: «Був знайдений уступ, засипаний землею, покритий мохами, крутий і високий» (Конст. Федін. «Міста й роки»); «мохами пахне, грибами, бурштинові рижики скрізь, рум’яні волнушки» (Юрій Козаків. «Никишкини таємниці»). У народному, діалектному мовленні здавна існували паралельні утворення прикметників: моховий - мховий - мшаний і калиткою - із загальним значенням «до мохів стосовний». У літературній російській мові із всіх цих утворень збереглося й закріпилося лише одне слово - прикметник моховий