Старша дозволила їй піти, як тільки жінки нап’ються чаю, і Марія заздалегідь радувалася вільному вечору. У кухні всі так і блищала; куховарка говорила, що в більші мідні казани можна смотреться замість дзеркала. У печі, славно поблискуючи, горів вогонь, а на одному з бічних столів лежали чотири величезних солодких пироги. Видали вони здавалися ненарізаними; але поблизу видно було, що вони акуратно нарізані товстими довгими скибами і їх можна прямо подавати до чаю. Марія сама нарізала їх.

Росту Марія була дуже маленького, але в неї був дуже довгий ніс і дуже довге підборіддя. Говорила вона злегка в ніс і здавалося, що вона завжди заспокоює когось: «Так, моя гарна», «Ні, моя гарна». Завжди за нею посилали, якщо жінки сварилися через корита, і завжди їй вдавалося оселити мир. Старша якось раз сказала їй:

- Ви в нас теперішній миротворець, Марія

И цю похвалу чули кастелянша й дві дами-попечительки. А Джинджер Муни завжди говорила, що глухонімий, котра подавала праски, не поздоровилось би, якщо б не Марія. Усі любили Марію

Чай буде о шостій годині, і ще до семи вона зможе піти. Від Боллсбриджа до Колони Нельсона — двадцять хвилин, від Колони до Драмкондри двадцять хвилин, і двадцять хвилин на покупки. До восьми годинників вона потрапить туди. Вона вийняла свій гаманець зі срібним замочком і ще раз прочитала напис: «Привіт з Белфаста». Вона дуже любила цей гаманець, тому що його привіз Джо п’ять років тому, коли разом з Олфи їздив на Парфумів день у Белфаст. У гаманці лежали дві напівкрони й кілька мідяків. Після трамвая залишиться чистих п’ять шилінгів. Як славно вони проведуть вечір - діти все будуть співати хором! Тільки б Джо не прийшов додому п’яним. Він зовсім на себе не схожий, коли вип’ється

* Пригород Дубліна

Не раз він просив неї переїхати до них і жити разом з ними; але вона боялася їх стиснути (хоча дружина Джо завжди так добре до неї ставилася), і потім, вона звикла вже до свого життя в пральні. Джо славний малий, Марія виняньчила їх, і його й Олфи; Джо, бувало, так і говорить:

- Мама мамою, але моя теперішня мати - це Марія

Коли сім’я розпалася, хлопчики підшукали їй це місце в пральні «Вечірній Дублін», і воно їй сподобалося. Колись вона була дуже дурної думки про протестантів *, але тепер побачила, що це дуже славні люди, трошки, мабуть, надто тих і серйозні, але дуже славні, і жити з ними легко. І потім, у неї тут свої рослини в теплиці, і вона любила доглядати за ними. У неї була чудесна папороть і воскові дерева, і, якщо хто приходив неї відвідати, вона неодмінно дарувала гостеві три^-трьох-три-два-три паростка зі своєї теплиці. Єдине, чого вона не любила, це спасенні брошюрки, які всюди попадалися на очі, але зате зі старшої було так приємно мати справа, вона була як теперішня леді.

* Пральня «Вечірній Дублін» існувала на субсидії від протестантських організацій

Куховарка сказала їй, що все готово, вона пішла в їдальню й прийнялася дзвонити у великий дзвін. Через кілька хвилин, по двох, по трьох, стали збиратися жінки, витираючи распаренние долоні об спідниці й спускаючи рукава на червоні распаренние руки. Вони всідалися перед величезними кружками, у які куховарка й глухоніма наливали з величезних олов’яних чайників гарячий чай, уже солодкий і з молоком. Марія розпоряджалася дільбою пирога й стежила, щоб кожна жінка одержала свої чотири скиби. За їжею було багато сміху й жартів. Лиззи Флеминг сказав, що вуж напевно Марії дістанеться кільце, і, хоча Флеминг говорив це щороку в Переддень Дня Всіх Святих, Марія робко посміхнулася й сказала, що зовсім їй не треба ніякого кільця, та й чоловіка не треба *, і коли вона сміялася, її сіро-сині очі іскрилися від позабутих надій, а кінчик носа майже стосувався кінчика підборіддя. Потім Джинджер Муни підняла свій кухоль із чаєм і запропонувала випити за здоров’я Марії, сказавши при цьому, що краще б по такому випадку випити ковток портеру, а всі інші стукали кружками по столі. І Марія знову так сміялася, що кінчик її носа майже стосувався кінчика підборіддя, і вся її маленька фігурка так і тряслася від сміху, тому що вона знала, що Муни хотіла як краще, хоча, звичайно, вона проста, неосвічена жінка

* Солодкий пиріг, що печуть у Переддень Дня Всіх Святих, 31 жовтня, нерідко використають при гаданні; тоді в нього запікають кільце й горіх. У кого в шматочку виявиться кільце, той незабаром повинен сполучатися шлюбом; у кого - горіх, той зв’яже свою долю із удівцем або вдовицею, а якщо горіх виявиться порожнім, то дівчина залишиться старою дівою, а юнак холостяком

Але як же Марія була рада, коли жінки випили чай і куховарка із глухонімої сталі збирати посуд. Вона пішла у свою комнатку й, згадавши, що завтра з ранку треба йти до ранньої меси, перевела стрілку будильника із семи на шість. Потім вона зняла робочу спідницю й домашні черевики й розклала на постелі свою найкращу спідницю, а поруч на підлозі поставила крихітні вихідні черевики. Кофточку вона теж надягла іншу; вона стояла перед дзеркалом, їй згадалося, як, бувало, ще молодою дівчиною, вона по неділях наряджалася до меси, і вона з дивною ніжністю подивилася на маленьку фігурку, що так любила колись прикрашати. Незважаючи на вік, це все ще була премила акуратненька фігурка

Коли вона вийшла на вулицю, тротуари блищали від дощу, і вона пораділа, що надягла свій старенький коричневий плащ. У трамваї було тісно, і їй довелося сидіти на маленькій відкидній лавочці наприкінці вагона, і ноги її ледь діставали до підлоги. Вона прикидала в розумі, що їй потрібно було зараз зробити, і думала про те, як добре ні від кого не залежати й мати власні гроші. Уже звичайно, вони славно проведуть вечір. Інакше й бути не може, от тільки одне - шкода, що Олфи й Джо не розмовляють один з одним. Вони тепер вічно сваряться, але ж як дружно жили хлопчиками; але вуж така життя

У Колони вона вийшла із трамвая й стала моторно пробиратися в юрбі. Вона відправилася в кондитерську Даунза, але в кондитерській було стільки народу, що їй довелося досить довго чекати своєї черги. Вона купила десяток тістечок, по пенні штука, і нарешті вибралася з кондитерської з більшим паперовим пакетом. Потім вона задумалася, що б ще купити; їй хотілося чого-небудь повкуснее. Яблук і горіхів у них, напевно, і так удосталь. Нелегка було завдання - придумати, що купити, і їй так нічого й не спало на думку, крім кексу. Вона вирішила купити кекс із коринкою, але в Даунза на кексах було мало зацукрованого мигдалю, і вона пішла в іншу кондитерську, на Генри-Стрит. Тут вона довго не могла ні на чому зупинитися, і ошатна молода панянка за прилавком, очевидно починаючи втрачати терпіння, запитала, уже чи не весільний пиріг вона вибирає. Отут Марія почервоніла й посміхнулася дівчині, але дівчина не розташована була жартувати - вона відрізала великий шматок кексу з коринкою, загорнула його в папір і сказала:

- Два шилінги чотири пенси, пожалуйста.

У трамваї вона думала, що їй прийде простояти всю дорогу до Драмкондри, тому що ніхто з молодих людей, здавалося, не зауважував неї, але один літній джентльмен підсунувся й поступився їй місце. Джентльмен був досить повний, у коричневому казанку; у нього була квадратна червона особа й вуси із проседью. Марія вирішила, що він схожий на полковника, і подумала: наскільки він чемніше молодих людей, які сидять собі не повертаючи голови. Джентльмен завів з нею розмова про Переддень Дня Всіх Святих, про дощову погоду. Він висловив здогад, що в пакеті в неї смачні речі для малят, і сказав, що так воно й повинне бути: коли ж і повеселитися, якщо не в молодості. Марія погоджувалася з ним, схвально підтакуючи й киваючи головою. Він був дуже милий з нею, і, виходячи в моста через канал, вона подякувала йому й поклонилася, і він теж поклонився й підняв капелюх із приємною посмішкою; і, коли вона йшла по набережній, пригнувши свою крихітну голівку під дощем, вона думала про те, що джентльмена завжди з першого погляду видно, навіть якщо він трішки подвипил.

Коли вона ввійшла в будинок Джо, усі закричали: «А от і Марія!» Сам Джо був уже будинку, тільки що повернувся з роботи, а діти все нарядилися по^-святковому. Прийшли ще дві дівчини із сусіднього будинку, і веселощі були в повному розпалі. Марія дала пакет з тістечками Олфи, старшому хлопчикові, щоб він роздал всім, і миссис Доннелли сказала, що вона занадто їх балує - стільки тістечок відразу, - і змусила всіх дітей сказати:

Pages: 1 2