Людина, як тільки усвідомив себе людиною, почав активно освоювати навколишній природний простір. І робив це, не розуміючи законів природи. Він жив у гармонії з нею. А що таке - закони природи? Їх, напевно, легше відчути, чим пояснити словами. Закони природи, на мою думку, це гармонія внутрішнього миру, що пояснити просто: роби добро, і воно до тебе добром вернеться. Поняття «добро» стосується не тільки відносин між людьми, але й природи, а потім цілої планети. Так, як стали поводитися люди останнє сторіччя, свідчить про те, що люди перестали поважати закони природи

Таким чином, значить те, що нам потрібно - це захищати планету від самих себе. Людство взагалі піклується про свої егоїстичні інтереси, про швидкі успіхи, не турбуючись про завтрашній день для онуків і правнуків. А вираження «На наше століття вистачить» придбав злочинний зміст

Я дуже хочу вірити в те, що моє покоління буде добріше попередніх, і ми будемо вивчати природу, щоб навчитися неї розуміти, і вона відплатить нам добром

Барвінок - вічнозелений чагарник, що росте по всій Україні. А тому він і має багато місцевих назв: хрещатий барвінок, барвин, барвинець, зеленка, барвинчик. У народній символіці барвінок символізує молодість, мужність, любов і шлюб, нев’янучу красу, а уплетений у дівочий віночок, він ще означає символ материнської любові. Є навіть така загадка: «Цвіте синім, аркуш зелений, квітник прикрашає, мороз все вбиває - його ж не займає».

За давніх часів у Київській Русі барвінок використали при різних обрядах, і саме з тих старожитніх часів зберігаються різні повір’я й легенди про цю рослину. Барвінок, наприклад, ніколи не викидали в сміття, а тільки на воду; уплетений у вінок він оберігає красу дівчини й мамині наставляння. Крім того, виявляється, що барвінок здавна відомий як цілюща рослина, що використали з давніх часів. Барвінок розповсюджений майже у всій Європі, у Франції подекуди цю рослину називають ведьминой фіалкою, напевно, через те, що він має чудодійні властивості. Якби гості з Європи запитали мене, що таке Країна, я б відповів - це барвінковий край

Верба - одне з найпоширеніших дерев в Україні й одне з любимейший, тому що про вербу й калину складено дуже багато пісень, а ще говорять: «Без верби й калини немає Країни».

Ще навкруги лежить сніг, а верба вже сповіщає про весну. Є така приповідка: «Зацвіла верба - прийшла весна». Пухнаті бруньки верби - це така вражаюча дивовижа, коли придивляєшся до кожної сіренької або біленької бруньки: чи не блиснуть там вічка, тому що в кота!

Про вербу існує безліч повір’їв, легенд, приказок, різних оповідань. З народних вуст можна почути ліричні оповідання про вербу, що є символом родючої сили, пробудження природи, Країни, батьківщини. А ще розповідають різні страшні історії про старі сухі верби, У дуплах яких поселяється нечиста сила

У народі говорять: «Там де живе верба, буде жити й ріка», «Де сріблиться вербица, там здорова водица», тому колодязь копають завжди під вербою. Вербові галузі освячують напередодні Великодня у Вербну неділю. Гілками б’ють один одного, наказуючи: «Не я б’ю, верба б’є, через тиждень - Великдень». Бажають: «Будь здоровий, як верба».

Верба оспівана в піснях, пересказана в легендах, вона й справді є одним із символів Країни

Пасічники, яких колись називали бортниками, завжди мали свого святого заступника - Святого Зосима, якого вони ушановують і понині. За давніх часів на кожній пасіці вивішували ікони захисника бджіл, біля них читали молитви, улаштовували різноманітні обряди. Крім того, у побуті було багато пасічницьких молитов і заклинань від злодіїв, хижаків, мору й т.п.. Чого б там не було, але святий Зосим міцно тримав заступництво над «божими мухами» - бджолами, своїми рукам, і пасічники віддавали йому свої хвали. Про це говорить і давнє прислів’я: «Поздоровляй бджолу на Зосима, то будуть рої й вощина».

Зважаючи на те, що бортництво ще із князівських часів мало немаловажне значення в житті наших предків і як джерело продукту харчування, і як промисел, і як товар для продажу, то йому (тепер уже бджільництву) належить і тепер важлива роль у житті українців. На жаль, деякі варіанти використання меду або забуті, або й втрачені. Але тепер бджолярі також стежать і за поводженням бджіл, щоб угадати погоду. Наприклад: ранній виліт бджіл - буде гарна весна, бджоли обсіли акацію - буде дощ. Ще є такі примовки: «Ради люди лету, а бджоли кольорам», «Якщо влітку дощ рідко буває, то у вулики мед прибуває», «Літо із квітами - вулик з медом». Бджола на квітці продовжує радувати погляд усякої гарної людини