Північний схил Заилийського Алатау зайнятий льодовиками на площі 297 км2. Стосовно всієї гірської території річкових басейнів цього схилу дана площа заледеніння становить близько 11 %. Заледеніння найбільш розвинене в найвищій частині хребта, де панує масив Талгарського Типу. До заходу й сходу від останнього воно поступово зменшується.

Басейн р. Узункаргали Верхів’я даного басейну відрізняються значною розгалуженістю. Ріка утвориться із численних припливів, які беруть початок у сніжниках і льодовиках. Гребінь гір, що замикає басейн ріки, майже на всьому протязі покритий стабільним снігом.

Нижня границя спуськається від гребеня в середньому на 100-150 м по вертикалі. Найвища вершина - 4232 м. Льодовики, загальним числом до дев’яти, у більшості каровие й висячі. Найбільші з них не перевищують у довжину 2 км. Частина льодовиків спостерігалася видали в серпні 1933 року геологом С. И. Летниковим.

Басейн р. Чамалган Морфологічні умови заледеніння тут подібні з умовами в басейні р. Узункаргали.

Головна вершина має оцінку в 4094 м, снігова зона поширюється по вертикалі не більше ніж на 150 м. У головах чотирьох початок ріки залягають чотири льодовики, які вперше були зареєстровані у вересні 1933 р. В. Г. Горбуновим. Три льодовики є каровими, один - висячий. Всі вони спрямовані своїми кінцями на північ у широку улоговину, що носить сліди древнього заледеніння. Самий великий льодовик - крайній західний - має довжину близько 1,5 км. Він закінчується під довгою фронтальною мореною й дає початок головному джерелу р. Чамалган.

Інші два карових льодовики розташовані на схід, відділяючись від західного й друг від друга короткими ськелястими відрогами.

Четвертий льодовик являє собою сніжник, що займає верхню частину задньої стіни кара, на дні якого перебуває невелике озеро.

Перед кінцем льодовика тягнуться вали морен, залишених їм при ськороченні.

Басейн р. Каськелен Верхня частина басейну р. Каськелен відрізняється значною шириною, що доходить до 19 км. Найбільші висоти хребта досягають 4 км або деяким більше. Одна з вершин, що лежить на границі з басейном р. Аксай, має висоту 4206 м. Однак середня висота осьової частини хребта не перевищує 3900 м. Відповідно до цим позитивна різниця заледеніння становить у середньому не більше 150м.

На всім 19-кілометровому простяганні схилу головного гребеня перебуває не менш десяти льодовиків. От що пише про їх В. Г. Горбанів, що відвідав верхів’я р. Каськелен в 1930 і 1933 р.: “У самого перевалу (ведучого в долину р. Чонгкемин) у глибині невеликих каров розташовані три ледничка, що не перевищують 500 м у довжину, орієнтовані на північний схід. Більше значні льодовики розташовані на протилежній стороні долини. Добре видні два льодовики, що перевищують по довжині 2 км.” (Н. Н. Пальгов, 1939 р.) .

Ці що згадуються В. Г. Горбуновим два льодовики є крайніми в східному куті басейну. Один з них спостерігався в 1949р. геологом Д. Н. Показували, що відніс його до типу коротких долинних.

Басейн р. Аксай Задня стіна басейну, що піднімається максимально, по одним даним до 4500-4600 м, а по іншимі - тільки до 4100-42000 м, має протяг по гребені хребта в 10 км. В ущелинах і карах цієї стіни, за спостереженнями В. Г. Горбунова, що відвідало верхів’я р. Аксай в 1936 р., розташовується більше 15 льодовиків.

У джерелах Лівого Аксая, вище двох маленьких озерець, на схилі вершини з висотою в 4206 м, залягає каровий льодовик длиною до 2 км, звернений на північний захід. Горбанів назвав його льодовиком Краєзнавців.

У джерелах Середнього Аксая виявлено чотири льодовики. Самий великий був названий на честь відомого казахстанського зоолога В. Н. Шнитникова. Цей льодовик, присвячений до найвищих ділянок басейну й имеющий північну експозицію, спуськається в долину нижче всіх інших. По типі його можна віднести до улоговинного. У довжину має близько 4 км, завширшки в області верхньої ділянки - близько 3 км, а на кінці мови - 300-400 м. Мова льодовика короткий, іде під моренні відкладення. На кінець багато вимоїн і крижаних гротів.

У джерелах Правого Аксая зареєстровано дев’ять льодовиків. Самий великий з них разом з фірновими полями має в довжину не більше 2 км. Його мова, що падає під кутом в 5-8про, не доходить до фронтальної морени 10-15 м. Остання піднімається перед ним невеликим валом.

Інші льодовики мають менші розміри. Вони перебувають або в тісних карах, де займають тільки частину дна, або висять на схилі гори, упираючись у невеликі серповидние морени висотою до 50 м. Два таких висячих льодовики мають кожний у довжину близько 1,5 км.

Басейн р. Більша Алматинка Ріка Б. Алматинка ськладається із двох галузей. Ліва (західна) відома під ім’ям “Прохідна” . Права (східна) зветься “Б. Алматинка” .

Долина р. Прохідний облямовується на пастці Каргалинським відрогом, а на сході - Большеалматинським. На півдні й південно-сході вона замикається головним гребенем хребта, що має тут простягання до північного сходу.

Заледеніння в невеликих розмірах спостерігається в бічних ущелинах і карах. Усього тут налічується чотирнадцять льодовиків. З них на західному (Каргалинськом відрогу) - вісім(у тому числі дві похованих) загальні площі в 3,7 км2, на головному хребті - п’ять загальною площею в 3,2 км2 і західному схилі) Большеалматинськом відрогу) - однією площею в 0,3 км2.

Жоден з льодовиків власної назви не має. П. А. Черкасов позначив їх усіх, за винятком похованих, номерами з 1-го по 12-й. По типі вони належать до льодовиків каровим, висячим, почасти до льодовиків висячих долин і шлейфових льодовиків схилу. Долинних серед них немає.

По найбільшій величині виділяються льодовики № 3,11,1.

Загальна площа всіх льодовиків р. Прохідний разом з фірновими полями й похованими частинами становить 7,2 км2.

Басейн правої галузі Б. Алматинки - глибоко вдасться в основний хребет. Розміри заледеніння в ньому набагато значніше, ніж у верхів’ях лівої галузі. Тут виділяються чотири більш-менш відособлені друзі від друга льодовикові групи. Перша з них розташована на схилі головного гребеня між західним бічним відрогом і основнимим початок ріки. Це частина головного гребеня по своїй висоті не перевищує 4000 м. Протягом перших 7 км із заходу вона має північну експозицію, а потім внаслідок повороту своєї осі на південь, приймає східну експозицію. Північний схил гребеня круто падає в широку долину, заповнену древніми моренними відкладеннями. Ця долина бере початок із сідловини бічного відрога, що відокремлює басейн лівої галузі ріки від басейну її правої галузі. Колись сідловина була зайнята переметним льодовиком. У цей час на його місці моренні відкладення. На північному схилі гребеня з найбільш високою вершиною в 4243 м, а в середньому не перевищуючому 4000 м, у коротких і крутих ущелинах залягає шість льодовиків длиною від 0,5 до 1,5 км. Кінці їх, за винятком одного, до долини не доходять. Той же льодовик, що спуськається в долину, відрізняється більше значною довжиною (до 2 км) . Він перебуває поблизу повороту гребеня на південь. На всім своєму середньому й нижньому плині він покритий суцільними моренними відкладеннями. Ця обставина дала йому можливість протистояти тому ськороченню, що випробовують інші льодовики. Під покривом моренних відкладень він повільно просувається вперед. Великим і високим валом він лежить серед старих зарослих пагорбів долини. За свою характерну зовнішність цей льодовик названий “Моренний” .

Зігнута на південь частина основного хребта зі схилом, зверненим на схід, несе на собі 5 карових і висячих льодовиків. Загальна площа льодовиків першої групи не перевищує 7 км2.

Друга льодовикова група розташовується в південно-східній частині басейну. Деякі вершини піднімаються тут до висоти 4400 м і більше. Схил порізаний широкими ущелинами. Частина останніх являє собою добре розроблені кари.

Льодовики другої групи завдяки великій висоті своїх фірнових полів є самими значними в басейні ріки.

Льодовики другої групи досить досліджені. З південно-заходу на північний схід ці льодовики розташовуються в наступному порядку:

Перевальний; Чорний; Ськелястий; Головний з бічним припливом “Круточолий” .

Льодовик Перевальний Він залягає в джерелах Південного потоку. Льодовик залягає в розширеному карі, що ськладається із двох камер із середньою абсолютною висотою стін більше 4000 м. Із цього кара він виходить у головну долину, де його відкрита частина, похована під моренами, досягає сідловини основного хребта.

Льодовик ськладається із двох галузей, але розмірами більш-менш однакових.

Ліва галузь має північно-західну експозицію. Відкритий кінець її мови перебуває на абсолютній висоті 3500 м, а кінець, похований під моренами - на висоті 3460 м.

Права галузь має ту ж експозицію. Її відкрита частина кінчається 3550 м, а закрита на висоті 3410 м.

Моренні відкладення ськладаються здебільшого зі сланців.

Pages: 1 2 3 4 5 6 7

Збережи - » ЗАЛЕДЕНІННЯ НА ПІВНІЧНОМУ СХИЛІ ЗАИЛИЙСЬКОГО АЛАТАУ . З'явився готовий твір.