Ще з давніх часів люди усвідомлювали себе у тісному зв’язку з природою. Вона завжди була для людини загадковою і таємничою. Люди вважали, що природними явищами, довколишнім світом хтось керує. Допомагає рослині рости, посилає на землю дощ тощо.

Ці образи створені людською уявою. А може, вони існують насправді? Які фантастичні істоти, що діють в українському фольклорі, вам відомі?

Мавка — справжня красуня. Де вона живе, таке ім’я і носить. У полі — Польова, у лісі — Лісова.

Русалка — живе у воді. Пізньої ночі, коли всі сплять, Русалка виходить погуляти на берег річки чи озера.

ВОДЯНИК — дуже любить, вологу, тому його царство — озера та ставки.

Лісовик — живе у лісі, підтримує порядок у своїх володіннях.

Й.В. Гете “Природа і мистецтво”

3 мистецтвом наче й в розбраті природа,

І все ж вони стрічаються щомить.

Тоді й у мене в серці не щемить,

Коли панує поміж ними згода.

Як совісних зусиль тобі не шкода,

То в слушний час з’єднає труд і хіть

Тебе з мистецтвом, потім заблищить

У творі й вільної природи врода.

У всякій творчості та сама суть.

Нестримний духом досягти не гідний

Довершеності чистих верховин.

Велична ціль тамує сил розгін,

В обмеженні найбільше майстер видний,

Лиш правила свободу нам несуть.

Переклад Г.Кочура

Джерелом життя і натхнення для німецького мислителя і вченого завжди була природа. Гете яскраво змальовує світ рідної природи: пейзажі Рейну, вкриті лісами гори. Він писав: “Природа! Ми нею оточені й охоплені — непереможно, нам ні вийти з неї, ані глибше в неї проникнути … вона вічно говорить з нами і не видає своїх таємниць … вона огортає людей темрявою і вічно пориває до світла … Вінцем її є любов. Тільки через любов наближаються до неї”. Картини природи — це не тільки тло, на якому розгортаються події, вони допомагають розкрити душевний стан людини.

Джерелом сюжету поетові слугували данські фольклорні балади, зокрема “Дочка короля ельфів”, яка насилала на людей смертельні хвороби, а також німецькі народні казки про Вільшаного короля. Баладу Й.В.Гете створив на основі перекладу данської народної балади. Поет посвоєму опрацював її, поєднавши з образом Вільшаного короля, який нагадує відомий образ українських легенд — Лісовика. Страх перед таємничим нічним світом; уява, марення хворої дитини. Батько не чує і не бачить Вільшаного короля і намагається пояснити “видіння” сина раціонально.

“То, сину, вранішній туман”; “То вітер колише в гаю гілля”; “То верби сивіють у долині”. Сину ж ввижається хвостатий пан з короною на голові, він чує його звабливий шепіт. Для сина це реальність, а для батька — марення хворої дитини. У словах батька й сина — два різних сприйняття природи: для одного вона складається з простих і зрозумілих явищ, для іншого — сповнена таємниць і загадок. Лише дитина здатна побачити Вільшаного короля та повірити в його звабливі слова, в його існування. Вільшаний король — це сила, якій людина не може протистояти. Він оволодіває уявою дитини.

Збережи - » За твором Гете «Вільшаний король» . З'явився готовий твір.