Тисячу років тому в Бухарі жила геніальна людина по ім’ю Абу Алі Хусейн ибн-абдаллах ибн-али ибн-сина. Ибн-сина був вченим-енциклопедистом. Його наукова спадщина досить велика й охоплює всі галузі знання того часу: філософію, логіку, музику, поетику, мовознавство, медицину, математику, астрономію, хімію, біологію, геологію, і інші. Через сто з невеликим років після його смерті за наказом релігійних фанатиків у Багдаді на головній площі спалять філософські книги Ибн-Сини, а ще через кілька сотень років у Європі після винаходу друкованого верстата відразу після Біблії надрукують величезні п’ять томів "Канону лікарської науки". Абу Алі аль Хусейн ибн-абдаллах ибн-сина народився у вересні 960 року в невеликому селищі Афшана біля Бухари. У своїй біографії Ибн-Сина писав: "Батько мій був з Балха й приїхав звідти в Бухару в дні правління саманида Нух ибн Мансура й зайнявся там роботою в дивані - канцелярії. Йому надали керування Хармайсаном, центром одного з бюликов (районів) на околицях Бухари. З Афшани, одного з найближчих селищ, він взяв собі в дружин мою матір по ім’ю Ситара - зірка. Там же й народилися спочатку я, а потім мій брат. " Ибн-Сина належав до населення Середньої Азії, що говорили мовою фарсі^-даруй. На цій мові він писав короткі вірші - четверостишья "для відпочинку душі… " Батькові Ибн-Сини Абдаллаху і його дружині подобалося ім’я Хусейн. Ними давно було вирішено назвати першого сина Хусейном, але в шляхетних будинках потрібно було дати синові й кунью - почесне прізвисько. "У мого хлопчика обов’язково буде свій син, - сміявся Абдаллах. Так нехай же не мучається мій хлопчик Хусейн. Я вже дав ім’я його майбутньому синові Алі. Кунья буде Абу Алі". Звідки було знати Абдаллаху, що дарма він видумав цю, витівку із другим ім’ям. Не буде в Хусейна сина, і родини в нього своєї не буде. А стане ськитаться він все життя по караванних шляхах від міста до міста, від правителя до правителя. Маленький Хусейн був дуже цікавим хлопчиком. Слово "Чому? " він повторював багато разів у день, дивуючи й дітей і дорослих своєю допитливістю. Коли Хусейну здійснилося п’ять років, родина переїхала в Бухару. Хлопчика помістили в початкову мусульманську школу - мактаб, де він провчився до 10 років. Хусейн був самим маленьким з п’ятнадцяти учнів хатиба Убайда. Глави з Корана - сури - учням школи читалися по-арабськи. Багато хлопчиків погано знали арабську мову. Хусейн відразу підступив до вчителя з питаннями, але той говорив: "Учи Коран. Там на все є відповіді. " Одночасно Хусейн ходив і до іншого вчителя, що навчав його граматиці, стилістиці й арабській мові. Один раз Хусейн ськазав: "Я вивчив весь Коран. Тепер я можу задати свої питання? " Учитель образився: "Коран учать довгі роки й рідких мусульман, що знає його напам’ять, дають почесне звання - хафиз".

"Значить я хафиз! " - ськазав хлопчик. На іспиті Хусейн розповів всі сури, не пропустивши жодного слова. Так не знав Коран навіть сам хатиб Убайд. З тих пор Хусейн не ходив у маетаб. До десятилітнього віку, тобто до 990 року, майбутній великий учений закінчує перший, початковий. Цикл свого утворення. Він вражає всіх пам’яттю, цитуючи напам’ять текст усього Корана, і захоплює знанням арабської літератури. Із цього часу Ибн-Сина стає шейхом. З його власної біографії: "До десяти років я вивчив Коран і літературну науку й робив такі успіхи, що все дивувалися". Видатні здатності хлопчика були рано замічені. Після десяти років батько взяв його зі школи, і подальше утворення підліток одержав, займаючись із прихожими додому вчителями. Він посилено вивчав математику, фізику, логіку, законознавство, астрономію, філософію, географію й багато чого іншого. Обстановка в родині сприяла духовному розвитку юнака. Батько Ибн-Сини, людина заможн і утворений, був близький до исмаилитам, які й зробили його своїм послідовником. (Исмаилити - супротивники ортодоксального ісламу) . Ибн-сина не належав до исмаилитам, але жваво цікавився змістом їхніх проповідей. Можливо, від исмаилитов Ибн-Сина, сприйняв критичне відношення до Корана. Исмаилитом був і перший учитель, що викладав Ибн-Синій філософію й математику. Чолу Абдаллах ан-натили. Навчання йшло настільки успішно, що незабаром учень не тільки наздогнав учителя, але й неодноразово заганяв у його глухий кут. В автобіографії Ибн-Сина описує такий випадок: "Я дав такий аналіз даного визначення, подібного якому він не чув. Він зачудувався мені, як тільки міг і радив батькові моєму не займати мене нічим, крім наук… Те ж було й із книгою Евклида, п’ять-шість теорем я вивчив за допомогою вчителя. а інші - самостійно. Натили виявився не в силах навчати мене. Він ськазав: “Читай сам, вирішуй теорему, а потім приходь до мене й показуй підсумки. Тоді я самостійно зайнявся вивченням книг багато було таких питань, які він до того не знав і навчився їм від мене” .

Медициною Ибн-Сина зацікавився дуже рано, Не маючи ще 12 років від роду, Ибн-Сина, відповідно до традиції, зайнявся її вивченням за порадою знаменитого лікаря й філософа Абу Салаха ал-масихи. “Потім я пристрастився до науки лікування, - говориться в автобіографії, - і став читати книги присвячені їй. А медична наука не з важких наук, і, звичайно, я превстиг у ній у найкоротший час так, що відомі лікарі того часу стали приходити до мене за радою. Відвідував я й хворих, і в результаті досягнутого мною досвіду відкрилися переді мною такі врата зцілення. що це не піддається опису. А було мені в цей час шістнадцять років” .

Вивчав медицину Ибн-Сина під керівництвом Абу-Л-Мансура Камари, відомого бухарського медика, автора ряду наукових праць. Навчання в Камари тривало не довго. ибн-сина швидко починає займатися самостійною практикою й незабаром стає настільки відомим лікарем, що його запрошують у палац для лікування важко захворілого еміра Бухари Нуха ибн-мансура. В автобіографії Ибн-Сина згадує: “Один раз емір занедужав, і лікарі не могли визначити його хворобу. Ім’я моє було їм відомо, і вони розповіли емірові про мене й попросили викликати мене. Я з’явився й брав участь разом з ними в лікуванні й вирізнився на цій службі йому” .

Чим болів емір Бухари, і як його лікував Ибн-Сина, точно не відомо. Відомо лише, що лікування допомогло, і Нух ибн-мансур благополучно правил Бухарою ще рік. Відомо також, що на подяку за лікування Ибн-Сина одержав доступ у знамените книгосховище Саманидов. Бухарська бібліотека - одні з найбільших зборів книг того часу. Сам ибн-сина вважав роботу в Бухарській бібліотеці найважливішим етапом у своєму житті. Тут завершилося його утворення й почалася самостійна творчість.

Бібліотекою Саманидов Ибн-Сина користувався кілька років. Можливо, саме під час роботи в Бухарській бібліотеці в нього зародилася ідея створити узагальнюючу працю по медицині, де можна було б знайти назву хвороби з усіма її ознаками, а також вказівка на те, отчого вона виникає і як її можна вилікувати. Для цієї мети Ибн-Сина робив необхідні виписьки з різних книг, а потім періодично узагальнював їх. Так почалася підготовка матеріалу для “Канону лікарської науки” . над яким Ибн-Сина працювали довгі роки.

В 999 році вмер батько - Абдаллах ибн Хасан, і на плечі Ибн-Сини лягла турбота про близькі. Але до родини колишнього исмаилита влади ставилися з підозрою, положення Ибн-Сини було неміцно й навіть небезпечно, і він вирішив переїхати в Гургандж, столицю Хорезма.

До самої смерті Ибн-Сина не зміг повернутися на батьківщину, ськитаясь по чужині з одного міста в іншій. Він побував у володарів Хорезма, Абиверда, Нишапура, Туса, Гургана, Розвіваючись, Хамадана, Исфагана. Випробовував позбавлення й піднімався до вершин влади, то ставав візиром, то попадав у в’язницю, жив і в розкоші й в убогості, але не на один день не припиняв творчої й наукової праці. Майно його не один раз було розграбовано, загинула його бібліотека, у тому числі рукопис філософської енциклопедії у двадцяти томах “ Червоний-Инсаф” (“Справедливість” ) .

“Канон лікарської науки” При житті Ибн-Сини великою популярністю користувалася велика праця засновника й керівника госпіталю в Багдаді Алі ибн-аббаса за назвою “Царська книга” . Одним з безпосередніх попередників “Канону” був 30-ти млосну працю Абу Бакара ар-рази “Всеосяжна книга по медицині” . Однак ці праці страждали загальними недоліками. Викладені в них відомості не були в достатньому ступені систематизовані, результати спостережень перепліталися з явним вимислом, рекомендації доповнювалися містичними тлумаченнями. Побудова книг бути дуже нечітким, а виклад настільки ськладним, що користуватися ними міг тільки досить досвідчений лікар.

Ибн-сина, працюючи над книгою, поставив перед собою завдання уникнути помилок своїх попередників і впорався з нею, створивши один з найбільших в історії медицини енциклопедичних праць “Канон лікарської науки” .

Pages: 1 2