Я ліру присвятив народу своєму. Н. А.Некрасов У багатьох добутках Н. А.Некрасова головними діючими особами є російські жінки. З вичерпною повнотою і ясністю в образах і кар-тинах, що вражають своєю правдивістю й силою, від-бразил Некрасов думи й почуття, працю й боротьбу, каждод-невные страждання й рідкі радості росіянці женщи-ны. Постійна увага поета до російських жінок відбилося навіть у назвах некрасовских стихотворе-ний: «Росіяни жінки», «Орина, мати солдатська», «Кому на Русі жити добре?» Немає жодної сторони селянського життя, що була б обійдена поетом. Всім серцем і Усі права захищені й охороняються законом &copy 2001-2005 олсоч.

ру свідомістю він переживав селянське горе. Особливо сильно віл-новала його доля пригнобленої селянки: Ти вся - втілений переляк, Ти вся - вікова знемога! - Говорив Некрасов, звертаючись до селянки. У стихот-ворении «У селі» зображена баба-селянка, що втратила єдиного сина-годувальника

Вона ви-нуждена на старість іти по мирі. Та ж тема - горі матері-селянки - розкрита у вірші « Репетуй-На, мати солдатська». В основі вірша - не ви-думка, а минуле

Орина розповідає про «сум свою велику»: єдиний її син, замучений солдатчи-ний, повернувся додому й умер: Дев’ять днів хворів Иванушка, На десятий день преставився… Богатирського додавання, Здоровенний був детинушка. У добутках поета виникає зігрітий авторс-який любов’ю образ жінки-селянки, чистої серд-цем, світлої розумом, сильної духом. Саме така Так-Рья, героїня поеми «Мороз, Червоний ніс», за духом - сестра некрасовских декабристок. Колись у молодості вона: Красотою дивувала, була й спритна, і сильна, Але їй, як і всякій жінці-селянці, випала на частку таке життя, «трудней якої навряд чи знайти».

Поет не міг равнодушно бачити, як страждає роздавлений-ная рабством і непосильною працею безправна російська жінка, вона говорить, звертаючись до селянки: Той серця в груди не носив, Хто зліз над тобою не лив. Багато віршів Некрасов присвятив життя русявий-ской сільської жінки. Доля селянки описана в багатьох окремих эпи-зодах поеми «Кому па Русі жити добре» і цілком присвячена їй вся друга частина. На прикладі долі Матремы Тимофіївни, героїні другої частини поеми, по^-цьому показана типова біографія росіянці крестьян-ки. Радісної було її життя тільки в раннім дитинстві й те тому, що їй «щастя в дівках випало»: у неї була «гарна, непитуща сім’я», - говорить Матрена.

Але навіть у цій турботливій, ласкавій сім’ї їй довелося почати трудитися «по п’ятому годку». Важка праця, однак, не зломив її: И добра робітниця И співати-танцювати мисливиця Я змолоду була… - Говорить про себе Матрена. Відповідно до народного подання про женс-який красіі Некрасов любовно малює портрет женщи-ны-трудівниці: Матрена Тимофіївна Ставна жінка, Широка й щільна, Років тридцяти осьми, Гарна, волосся із проседью, Ока більшої, строгі, Вії найбагатші, Сувора й смаглява. Щастя на її частку випало мало.

Вийшовши заміж, вона «потрапила з дівочій холи в пекло». Знущання мужни-ний рідні, смерть улюбленої дитини, побої, вічна каторжна праця, постійний нестаток - от як зложилася її життя. «У мені, - говорить Матрена Тимофіївна, - немає кісточки неламаної. Ні жилочки не тягну-тої». Багатостраждальній жінці-селянці немає щастя на Русі - до такого висновку приводить Некрасов читате-ля. Сама Матрена говорить: «Не справа - між бабами щасливу шукати». Але болісних, повна позбавлень і страждань життя не зломило характеру селянки, не перетворила її в безсловесну покірну рабиню. У ній зріє протест, вона живе «із гнівом па серце».

Цей святий гнів за-балку прийдешнього щастя російської жінки, у душі кото-рій таяться скарби добра, любові, вірності, розуму й шляхетності. У своїх поемах і віршах Некрасов покази-вал чудові характери російських жінок. Сопос-Тавлял їхню долю з майбутнім життям, зображував важку працю селянок на панщині. У його поезії знайшла своє відбиття ціла епоха суспільного розвитку

Не-Красов з’явився поетичним вождем покоління 60- 70-х років XIX століття. Поет зблизив поезію з народом, вніс у літературу нові теми й образи. Його произве-дения, на мій погляд, залишаються актуальними й у наш час