Любов Катерины до Бориса на час збільшує границі тісного мирка, у якому дотепер живе дівчина. Любов висвітлює її побут, дівчина починає відчувати радість життя, сподівається на щось прекрасне, чого дотепер у неї не було. Катерина випробовує настільки сильне почуття вперше. Дівчина була видана заміж насильно за нелюбиму людину. Подальше життя в будинку чоловіка, постійні причіпки й приниження з боку свекрухи вбивають саму можливість виникнення любові до слабохарактерного й безвладного Тихона

Катерина щиро намагається полюбити свого чоловіка. Але, видно, не судилося. Тим більше що постійна присутність жорстокої свекрухи не сприяє появі романтики у відносинах Тихона й Катерины.

А Катерина - натура романтичная й мрійлива. Дівчина з дитинства була дуже емоційною. Як відомо, люди вразлив і емоційні не можуть жити в атмосфері сірості й зневіри. Їм необхідно радуватися життю, насолоджуватися її проявами, почувати красу буття

Катерина довгий час намагається пристосуватися до укладу життя в сім’ї Кабановых. Але потім не витримує. Її любов до Бориса - це своєрідний протест усі права захищені 2001-2005 проти гноблення, приниження й рабства

Яким бачить Катерина Бориса? Зрозуміло, він здається їй зовсім не схожим на Тихона й на більшість навколишніх її людей. Кожна людина, закохавшись, схильний ідеалізувати предмет своєї любові, і, звичайно, Катерина не є виключенням. Вона ідеалізує свого улюбленого, він представляється їй більше сильним, шляхетним і піднесеним, чим є на самій справі

Яким же в дійсності є Борис? На самому початку добутку ми довідаємося його історію. Батько Бориса походив з купецького роду

Але женився він на “шляхетної”, тобто жінці дворянського походження. Батько й мати Бориса жили в Москві, адже не могла ж шляхетна й утворена жінка терпіти порядки, що панували в місті Калинове? Борис говорить: “Матінка розповідала, що вона трьох днів не могла ужиться з ріднею, вуж дуже їй дико здавалося”. Батьки дали Борисові і його сестрі завидне виховання

Хіба могли вони подумати, що діти їх змушені будуть спілкуватися з ріднею, відомою своєю тупістю, святенництвом і злістю? Борис розповідає про своє життя Кулигину, і читач ясно почуває, наскільки важко парубкові було звикнути до нового способу життя: “Виховували нас батьки в Москві добре, нічого для нас не жалували. Мене віддали в Комерційну академію, а сестру в пансіон, так обоє раптом і вмерли в холеру; ми із сестрою сиротами й залишилися

Потім ми чуємо, що й бабуся тут умерла й залишила заповіт, щоб дядько нам заплатив частину, яку треба, коли ми прийдемо в повноліття”. Дядьків Бориса виявився той самий поміщик Дикої, про яке буквально ходять легенди, одна інший страшнее. Він і твердий, і жадібний, і зол. Дядько всіляко знущається зі свого племінника. А той нічого не може йому протиставити. У цьому й криється трагедія парубка

Він одержав “тепличне” виховання, його з дитинства пестили й плекали. І в нього бракує щиросердечних сил і твердості характеру, щоб боротися зі складними обставинами, у яких він виявився. Однак парубок вигідно відрізняється від основної маси персонажів Островського

Він виглядає більше розумним і утвореним. Він культурний, вихований. Але при цьому Борис слабшав, а тому не діє й пливе по плині

Навіть улюбленій жінці він приніс нещастя. Катерина віддала йому все, що могла, пожертвувала честю, навіть своїм життям. У Бориса ж не вистачило сміливості допомогти бідній жінці, що коштує на краю прірви

Із самого початку Борис знав, що любов до замужньої жінки - злочин. Він давно помітив Катерину, але не вирішувався з нею познайомитися. Коли в Бориса заходить розмова з Кудряшом про любов, той говорить йому про місцеві вдачі: “У нас щодо цього вільно. Дівки гуляють собі, як хочуть, батькові з матір’ю й справи немає. Тільки баби взаперті сидять”. І отут-те Борис зізнається, що закохано в замужню жінку

Кудряш умовляє його кинути цю витівку, тому що така любов повинна бути під забороною. “Адже це значить, - говорить Кудряш, - ви її зовсім загубити хочете, Борис Григорьич!” Яка реакція Бориса на ці слова? Він усіляко запевняє, що в жодному разі не хоче погубити улюблену жінку: “Збережи господи!

Збережи мене, господи! Ні, Кудряш, як можна! Чи захочу я неї погубити! Мені тільки б бачити її де-небудь, мені більше нічого не треба”.

Чому Кудряш так упевнений, що любов до замужньої жінки означає для неї загибель? Тому, що він все життя живе в місті Калинове й знає про існуючим у ньому порядках. Жінка, що зважилася на зраду, уже ніколи не буде спокійно жити. Її засудить усякий, хто буде обізнаний про таку ганьбу

Тому Кудряш намагається пояснити Борисові: “Як, пан, за себе поручитися! Але ж тут який народ! Самі знаєтеся

З’їдять, у труну вколотять”. Але Борис не надає словам Кудряша належного значення. Його в меншому ступені турбує доля улюбленої жінки, на першому місці для нього коштує його каприз. Звичайно, не можна засуджувати Бориса занадто строго. Адже виріс він у цивілізованій Москві, де, як відомо, панували зовсім інші закони

Тому не може до кінця усвідомити, наскільки порядки в місті Калинове відрізняються від столичних. І він вирішує будь-що-будь домогтися зустрічі з улюбленою жінкою. Борис при всьому своєму розумі й освіченості не може зрозуміти нехитру й просту Катерину. Вона говорить йому: “Знаєш, що? Тепер мені вмерти раптом схотілося!

” Катерина вкладає у свої слова глибокий зміст. Вона в глибині душі розуміє, що життя в тім виді, який була раніше, скінчилася. Тепер вона перейшла рису, що назавжди відокремила її від колишнього життя

И подібна метаморфоза цілком може привести до смерті. Але Борис відповідає їй занадто просто й банально: “Навіщо вмирати, коли нам жити так добре?” Він насамперед оцінює теперішній момент. Саме зараз він щасливий, він упевнений у собі, йому подобається, що поруч перебуває улюблена жінка. Зараз дійсно все добре.

А що буде далі, його не цікавить. Катерина так щиро зізнається йому в любові, що це викликає самі зворушливі почуття в читача. Катерина не приховує своїх почуттів зовсім. Героїня розкриває свою душу, не думаючи про наслідки, вона говорить улюбленому: “Немов на гріх ти до нас приїхав

Як побачила тебе, так вуж не своя стала З першого ж разу, здається, кабы ти понадив мене, я б і пішла за тобою; ти йди хоч на край світла, я б усе йшла за тобою й не оглянулася б”. Примітно, що на таке искреннее, що хвилює до глибини душі визнання Катерина чує цілком раціональний, прагматичный питання “Надовго ль чоловік-те виїхав?” Катерина відкрита миру, як дитя. Вона віддає всю себе, нічого не одержуючи замість. Лихо Катерины в тім, що Борис виявився недостоин неї любові

При гаданих позитивних якостях він насправді дрібна егоїстична людина, що думає тільки про себе. Любов Катерины для нього - це всього лише розвага, хоча він і намагається довести їй, що діє, винятково піддавшись силі страсті. Коли Борис довідається, що чоловік Катерины виїхав на два тижні, він радується: “ПРО, так ми погуляємо! Час-Те задоволений”. Ці прості фрази як не можна краще говорять про його відношення до Катерине і їх зв’язку

Коли вертається Тихін, Варвара насамперед звертається до Бориса. Вона розповідає йому про передчасне повернення брата й питається поради. Зрада чоловікові виявилася для Катерины занадто сильним емоційним потрясінням. Варвара щиро переживає за Катерину, що стала їй близькою подругою. Вона говорить про неї: “Тремтить вся, точно її лихоманка б’є; бліда така, метається по будинку, точно чого шукається

Ока як у божевільної! Давеча ранком плакати прийнялася, так і ридає. Панотці мої! що мені з нею робити?”. Борис майже равнодушно відповідає: “Так, може бути, пройде це в неї!”. Якщо на початку драми в читача могла виникнути якась симпатія стосовно Бориса, те тепер про цього вужа не може йти мовлення

Борис представляється черствим, байдужим, думаючим тільки про себе людиною. Катерина зробила невірний вибір і подарувала свою любов зовсім невартій людині. Борис покоряється волі свого дядька, що відправляє його в Сибір. Сцена прощання Катерины зі своїм улюбленим показує, наскільки важко жінці і як при цьому стримано поводиться Борис. Він говорить: “Що про мене-те тлумачити!

Я вільний птах”. Слова Бориса здаються дивовижними: “Ну, бог з тобою! Тільки одного й треба в бога просити, щоб вона вмерла скоріше, щоб їй не мучитися довго!

Прощай!”. И ці слова чоловік говорить про улюблену жінку! Він навіть не намагається полегшити її долю, хоча б утішитися

Борис просто бажає їй смерті. І така розплата Катерины за щастя, що тривало всього лише десять днів!

Збережи - » Яким представляла Катерина Бориса, і яким він виявився? . З'явився готовий твір.