В останні роки зріс інтерес учених до проблем літератури початку XX століття підсилилося прагнення вивчити такі моменти літературного процесу, які раніше в силу сформованих соціально-історичних умов висвітлювалися частково або негативно. У цей час переглядаються колишні концепції про окремі творчі індивідуальності й про співвідношення художніх тенденцій різних напрямків. У числі художників, чия особиста й поетична доля перебуває в центрі уваги російського літературознавства, варто назвати С.А.Єсеніна

Інтерес російського читача до творчості цього чудового майстра слова не вдалося підірвати навіть масовими заборонами. С.Єсенін уже давно повернутий у вітчизняну літературу. Сучасний читач із працею представляє його в числі “закритих авторів”. Проте, не так просто розібратися в його творчому шляху, у своєрідності художньої системи, у творчих зв’язках, причинах суперечливого сприйняття есенинских віршів його сучасниками. Це й з’явилося головною причиною вибору теми реферату. У представленому дослідженні розглядається взоимоотношение С.А.Єсеніна з “революцією”.

28 грудня 1925 року черговий по Ленінградській губернській міліції (ЛГМ). Старший діловод Петро Вікентійович Купець записав в “Зведенні про події”: “На території 2-го Відділення міліції, у готелі “Інтернаціонал”, покінчило життя самогубством через повішення громадянин ЄСЕНІН Сергій, 30 років. Труп спрямований у лікарню ім. Професори Нечаєва”. Сімдесят років обкутана таємницею трагедія в ленінградському готелі “Англетер”. На цю тему написані кілька книг, сотні статей, але, на жаль, більшість із них страждають однієї й тією же застарілою хворобою - слабістю архівно-документальної бази, повторенням старих фактичних помилок і споконвічно помилкових умопостроений. Вносять у загальне сум’яття свою лепту й різноманітні “свідчення очевидців”, які будуть докладно розглянуті в теперішній роботі. Для чого й в ім’я чого складалися фальшиві фантасмагорії? Ми спробуємо відповісти на це питання. Пропонуємо вашій увазі не просто чергову версію, а строго документальне дослідження, на закінчення якого назвемо ім’я одного з головних злочинців - організаторів кривавого спектаклю на проспекті Майорова, № 10. Однак усе один по одному…

“Англетер” був строго режимним готелем, і архів його логічно шукати в економічному відділі Ленінградського ГПУ (начальник відділу Рапопорт). Є, втім, і обхідний шлях, що підказала епоха радянського непу: десь повинні були зберегтися фінансово-бюджетні звіти “Англетера” (вони складалися тоді двічі: у жовтні поточного й у квітні наступного року). Збереглися. Перед нами списки мешканців (їх більше 150) і працівників (приблизно 50) готелю за 1925-1926 роки

Погортаємо ці прецікаві документи. От журнал, призначений для фінансового інспектора 24-го ділянки Центрального району Ленінграда й датований 15 жовтня 1925 року (є грудневої й січневі (1926) примітки, тобто в списках мешканців цілком реально зустріти ім’я Єсеніна). От проклятий 5-й номер! Площа - 7,17 сажня, тобто номер досить непоказний. Жив у ньому в ту пору, якщо вірити запису, працівник кооперації з Москви Георгій Осипович Гаків. Відкриваємо списки “англетеровцев”, датовані квітнем 1926 року. Тут^-те вуж напевно Єсенін повинен значитися, 5-й номер зник і взагалі не зазначений! 1-й і 4-й є, а 5-го немає; нумерація навколо “есенинской” кімнати проставлена недбало або взагалі відсутній. І немає навіть натяку на присутність поета. Обертає на себе увага факт постійного проживання поруч із 5-м номером (1-й поверх, усього їх було 4) співробітників “Англетера”, людей скромного матеріального статку: швець Густав Ильвер, шофер Іван Яковлев, робітник Андрій Богданов, сторож Дмитро Тимошин, перукар Леонід Кубарев, кравець Самуил Серман; пойменовані навіть чоловік і жінка Ильзбер. Есенинского імені немає в списках мешканців! Повернемося до цієї загадки трохи пізніше, а тепер проведемо “екскурсію” по “Англетеру” - благо зберігся найдокладніший інвентаризаційний опис готелю (15 березня 1926 року). “Зайдемо” у злощасний 5-й номер і, хоча від дня сумної історії пройшло два з половиною місяця, можна думати, тут більших змін не відбулося. Саме цікаве: гіпотеза про те, що “есенинская” кімната була суміжної з іншим приміщенням, підтвердилася! У документі зафіксована кімната № 5/6. Виявляється, 5-й номер до 1917 року використався під аптеку, звідки “таємничі двері” вела на склад (більше 160 кв. м), де зберігалися ліки. Є й відповідні позначки: “Пустує із часу революції”; “Під житло не годиться”. Аматорів детективних сюжетів засмутимо: гэпэушники не мали потребу в зайво гострих відчуттях (лізе громило в шкіряній куртці, з маузером, через шафу, що відгороджує двері в 5-м номері…), тому що у своїй міцності могли витворяти всі що завгодно. А те, що “Англетер” являв собою чотириповерхову напівчекістську цитадель, сьогодні сумнівів немає. Це підтверджує й інвентаризаційний опис. От як виглядала “вартівня 1-го поверху” - у перекладі на зрозумілу мову - вахта ГПУ. В оточенні двох більших дзеркал (огляд!) поруч із “буфетом під ясен” сидів на м’якому стільці “боєць невидимого фронту” і попивав чайок, зірко вдивляючись у посвідчення минаючих людей. В “вартівні” був “телефон з комутатором”, “нумератор”. Час був для ленінградської опозиції тривожне: у Москві закінчувався XIV з’їзд, і випливало бути напоготові. Що трапся - чекіст міг нажати кнопку електричного сигнального дзвінка, і входи й виходи з “Англетера” відразу були б перекриті. Користуючись, случаємо, “пройдемося” по готелі. У парадній вас зустріне опудало гірського барана, що смотрится в трюмо; у вестибюлі - опудало ведмедя із проїденою міллю головою. Диван, крісла, оксамитові килими французької роботи, люстри, дзеркала… Відразу, у вестибюлі, телефонна будка із двома відділеннями - в оперативному зв’язку чекісти знали користь. Поруч контора, прикрашена портретом Леніна, як і покладено вождеві трудящих, “у простій багетній рамі”. Ми - у володіннях швейцарів. Хто чергував у ту моторошну грудневу ніч, поки з’ясувати не вдалося. Це могли бути швейцари Петро Карлович Оршман, Ян Андрійович Слауцитайс, Іван Григорович Малишев. До речі, примітна деталь: багато працівників готелю, починаючи з коменданта, після есенинской драми були звільнені. Піднімаємося по вистеленою килимовою доріжкою сходам на другий поверх. Зручні плетені крісла, оксамитовий килим, трюмо, вази, ящики з дивовижними рослинами - це називається “Зимовий сад”. Тут мешканці “Англетера” і дзержинци обговорювали новини XIV партз’їзду, говорили про толсторожих непманів - головній погрозі соціалізму; у серцях вони могли диміти своїми модними тоді трубками й навіть спльовувати у варту плювальницю. Можна було помилуватися жіночим погруддям, що красується відразу мармуровим. У кімнаті місцевкому висіла картина “Арешт Людовика XVI”; у шафах спочивали томи класиків марксизму-ленінізму, що бажають могли потренировать пильність свого ока на великому більярді із цінної деревини. Із цікавості “заглянемо” у другий двухкомнатний номер. Рояль, заморські килими, дзеркала, порцеляна, картини (у реєстрі близько 60 речей, вартість солідна -941 рубль). Неодмінний телефон і розкішна біла ванна

Перервемо нашу “екскурсію й всерйоз поговоримо про ванну. В 5-м, есенинском її зовсім не було. Брешуть мемуаристи, що ранком 27 грудня поет підняв шум через казан без води й побіг, чи ледве не з мочалкою скаржитися своїм жалісливим знайомим, що “його хочуть підірвати”. У цьому не було ніякої необхідності: поруч був телефон, крім постового в “вартівні” поблизу стирчав коридорний. “Зайдемо” у п’ятий номер і звіримо його обстановку, перераховану в реєстрі, з відомими знімками кремлівського придворного фотографа Мойсея Наппельбаума. Отже: “шафа дзеркального, англійський, горіхового дерева, під віск” (так, саме цей шафа приховувала двері у велике сусіднє приміщення), знайомий по сумній фотографії “стіл письмовий, з п’ятьма ящиками, під віск (на нього нібито піднімався Єсенін, улаштовуючи собі смертельну піраміду), от і “кушетка м’яким, оббитим кретоном”, нарешті, “канделябр бронзовий, із шістьома ріжками, неповними” - перераховано всі, аж до мильниці й нічного горщика. Знімки Наппельбаума явно виборчого характеру; на плівку не потрапили багато предметів (ліжко, диван і ін.), якими спішно декорувався кривавий сюжет. Був обраний далекий від цікавих очей зубожілий номер, на швидку руку обставлений і…

Pages: 1 2