Було б неправдою говорити, що хтось не чекає приходу канікул, що для когось цей небажаний час. І не тому, що ми не любимо вчитися, а тому що всі хочуть іноді відпочивати. Навіть у наших батьків бувають відпустки, а вони такі дорослі й серйозні. Найбільше ми чекаємо приходу літніх канікул. Чому літніх? Тому що вони самі довгі. Улітку можна багато чого зробити. Можна поїхати до бабусі в село або на дачу, разом з дідом ходити рибалити, поїхати в табір разом із друзями або прямо в таборі знайти нових, можна багато часу проводити разом з родителями. Щоліта приносить нові приємні несподіванки.

Але цим летом я дуже хочу поїхати на море. Найбільше мені подобається в Криму. Навколо гори, море, тепле сонечко. Можна багато купатися, загоряти, будувати міцності на піску, поїхати на екскурсію в який-небудь стародавній замок або ботанічний сад. У Криму дуже цікава природа, що дозволяє вивчати ботанікові не по книжці, а насправді. Наприклад, я раніше ніколи не вірив, що бувають рослини із червоним листям, що дерево може скидати свою кору.

А ще мене вразили величезні павуки, які живуть на Кримському півострові. Вони за ніч обплітають всі навколо й, коли ранком ідеш першим по доріжці, намагаєшся обійти павутину, розкидане більшими ненажерами. Промені грають веселкою в крапельках роси, які не встигли випаруватися. Я марю кримськими горами. Вони, звичайно, не найбільші у світі, але на мене - дитя українського степу - зробили незабутнє враження. Я дуже хочу познайомитися з ними ближче, піднятися на Ай-Петрі, побувати в Доліні казок, побачити водоспади. Ще я багато чув про стародавню міцність у Судаку. Там проводяться цікаві лицарські змагання. Мені б дуже хотілося побачити це власними очами.

Багато легенд розповідають місцеві жителі про гору Карадаг. Говорять, що, якщо людина не повернулася з Карадага до заходу сонця, те його вже вважають загиблої, ніхто не йде його шукати. На гору важко підніматися, тому туди йдуть лише сильні й сміливі. З вершини відкривається вид ледь не на цілий півострів. Я багато плаваю й мало загоряю, коли буваю на море або ходжу на ріку. Батько іноді сміється з того, що в мене засмагла спина й білий живіт. Але однаково, як можна сидіти на березі, коли поруч стільки води?

Я с нетерпінням буду чекати приходу літа й ми обов’язково поїдемо в Крим. Мрії завжди збуваються, коли в них віриш.