Раз базаром Абу-Касим

В день торговий ледве лазив,

В своїх капцях ноги тяг,

Та торгу він знай пильнує!

Тут продасть, там знов купує,

Все снуєсь по вулицях.

Втім, забили барабани,

І валить народ юрбами

Там, де возний судовий

Став на бочку й викрикає:

«Хто охоту й гроші має,

Най іде в базар новий!

У базарі, добрі люде,

Ліцитаця зараз буде!

Там купець єсть Бен-Омар;

Пахощами він торгує,—

От у нього ліцитує

Суд за довг увесь товар».

Мусульмани теє чують,

Ті жаліють, ті кепкують,

Та ніхто не поспіша.

«Пахощі — се бабське діло!

Нам на те, щоб грішне тіло

Прокормить, нема гроша!»

Та один лиш Абу-Касим,

Вчувши се, аж скочив разом,

Мов підріс і просвітлів.

«Пахощі, та й то хороші!

Продадуть за песі гроші!

Коб на час я долетів!»

І вже сапа, і вже фука,

Шкандибає і штильгука

В Бен-Омаровий базар…

Тут спіткнеться, тут офукнесь,

О прохожих лобом стукнесь,

А біжить, мов на пожар.

Прибігає — не вітаєсь,

Тільки про товар питаєсь

Та розвідує ціну.

Втім, Омар до нього сходить

І набік його відводить

На хвилиночку одну.

«Друже любий, Абу-Касим!

Бачиш, що за горе разом

Впало, наче з неба грім,

На мій дім! Та, їй же богу,

Най зламаю зараз ногу,

Як я сам що винен в тім!

Знаєш сам — купець я чесний,

Але трафивсь друг облесний,

Я за нього заручив;

Вчора мав він довг сплатити,—

Ну, і втік! І ось, гляди ти,

В що мене він затащив!

Дуже любий, Абу-Касим!

Порятуй мене сим разом!

Словечко одно скажи,

Що сплатиш сей довг за мене!

А то горенько нужденне

Жде мене в тюрмі, в вежи!

Та самому б ще терпіти

Півбіди! А жінка, діти!

Адже все спліндрують тут!

Так що нам хоч зараз гинуть,

Хоч із мосту в воду плигнуть…

Сяк чи так—нам всім капут».

Та не зрушив скупиндрягу!

Замість взяти на розвагу

Його просьбу, його плач,

Він промовив: «Кумцю любий!

Я? Тебе спасать від згуби?

Чи ж то я такий багач?»

І, лишивши Бен-Омара,

Він спішить, де возних хмара

Ліцитацію вела,

І рожевого олійку

Величезную сулійку

Власне на продаж внесла.

Сей олій з Шірасу просто

Варт був, певно, пястрів зо сто,

Та ніхто не купував:

Абу-Касим скупарисько

Безсумлінно всю бутлисько

За три пястри сторгував.

Дав три пястри, в міх бутлище

Та домів коби чимшвидше,

Наче з краденим, летить.

А Омар зітхнув та й шепче:

«Бог тобі за добре серце

Ще й з процентом заплатить!»

Збережи - » ЯК АБУ-КАСИМ НА ЛІЦИТАЦІЇ КУПИВ СОБІ БІДУ . З'явився готовий твір.