Лірика Ганни Ахматовій, насамперед, передає переживання жіночого серця, але, разом з тим, вона й Патріотична й философична. Все це говорить про те, що Ганна Ахматова один із кращих поетом XX століття. Вірш «Я навчилася просто, мудро жити…» написано в травні 1912 року. Тоді ж вийшов перший збірник Молодої поетеси «Вечір», що був не тільки замічений, але й схвалений знавцями поезії. Даний вірш дуже схоже на лист

Лірична героїня самотня, покинута, але вона сильна й Мужня. Вона шукає допомоги й підтримки в дуже простих речах в: «лопухах», «гронах горобини жовто-червоної». Лірична героїня знаходить мир у душі, завдяки «пухнатому котові», «озерній лісопильні», «лементу лелеки».

Таким Чином, спокій можна знайти в природі, у вірі («дивитися на небо й молитися Богові»), у мудрості, а мудрість - Це дорослішання. Лірична героїня почуває себе гостею не землі, усвідомлюючи «життя тлінну, тлінну й Прекрасну». Усвідомлення тлінності буття, швидкоплинності щастя - у цьому вищий сенс життя, на думку героїні

Це надає віршу глибокий зміст, що виражений за допомогою простих і зрозумілих деталей. У першому Рядку заявлено кредо героїні: Я навчилася просто, мудро жити… Мудрість у простоті - затверджує Ганна Ахматова. Весь вірш наповнений звуками, що втихомирюють тривогу,: «шарудять лопухи», «пухнатий кіт муркоче умильней», «прорізує тиша лемент лелеки, що злетів на дах».

Прийом Алітерації допомагає створити той мир, у якому живе героїня. Вірш написаний п’ятистопним ямбом, і в першій строфі звертає увагу ударний «і»: «навчилася», «жити», «молитися», «бродити», «угамувати», що створює відчуття пронзительности. Лірична героїня прагне до простій і праведного життя, і цим близька авторові - Ганні Ахматовій. Вся перша строфа - усі права захищені 2001-2005 це одне сложноподчинненое речення, головна частина якого поширена й посилена Градацією: «просто, мудро». Друга строфа підкреслює цей зв’язок з автором вірша: «складаю я веселі Вірші», тобто життєстверджуючі

Тут ужиті дієслова недосконалого виду («складаю», «вертаюся») у Теперішньому часі. І твір віршів сприймається як процес незавершений, пов’язаний із цим миром. Співучість вірша досягається інверсією. У цій строфі виникає мотив осені: горобина «никне», а епітет «тлінна» викликає асоціацію з віршем Пушкіна «Сумовита пора! Очей зачарування…

», що вписує Ахматовское вірш у контекст російської філософської лірики. Оригінальна й глибока за змістом рима: « лопухи-вірші», що з’єднує низьке й високе й пояснююча, що Повернення з миру поезії так само природно, як і відхід у нього. Яскравий вогонь «на башточці озерної лісопильні» Як маяк для потерявшего дорогу, а кіт і лелека символізують будинок, сім’ю, але лемент птаха створює відчуття Тривоги, що стає зрозумілої у фіналі вірша: И якщо у двері мою ти постукаєш, Мені здається, я навіть не почую. Лірична героїня, незважаючи на останній рядок, чекає цього стукоту у двері, вслухуючись у нічну тишу, Удивляючись у далекий вогник

Таким чином, весь вірш спрямований на мудре вміння життя без нього, Тому що життя з ним породжує тривогу й смуток. Вірш «Я навчилася просто, мудро жити…» - одне із кращих у ранній ліриці Ахматової. Воно глибоко по Змісту й зовсім за формою. Поетична мова лаконічна, позбавлений вычурности й складної символіки, Орієнтований на розмовне мовлення

Це відповідало канонам акмеизма, до якого ставилася починаюча Ахматова. Втім, коли акмеизм перестав існувати, вона продовжувала «просто, мудро жити» і складати вірші «про життя Тлінної, тлінної й прекрасної». Автор твору: Ксенія [email protected] ru