По божественному промислі розболівся в той час Владимир очами й не бачив нічого, і не знав, що робити. І послала до нього цариця (Ганна) ськазати: «Якщо хочеш позбутися від хвороби цієї, то хрестися ськоріше; якщо ж не хрестишся, то не избудешь недуги свого». Почувши це, Володимир ськазав: «Якщо справді здійсниться це, те воістину великий Бог християнський». І повелів хрестити себе. Єписькоп корсунський із царициними попами хрестив Володимира. І коли поклав руку на нього, негайно прозрів Володимир. Хрестився ж він у церкві святого Василя, що коштує в Корсуни посередині граду. По хрещенні ж Володимира привели царицю для здійснення шлюбу. Не знаючої ж істини говорять, що хрестився Володимира в Києві, інші ж говорять - у Васильєві, а інші й по-іншому ськажуть.

(«Повість минулих літ»)