Художня своєрідність роману Михайла Шолохова “Тихий Дон”. Мова роману “Тихий Дон” Михайла Шолохова неординарний. Не можна сказати, що Шолохов відкрив щось нове в російської словесності, але в цілому - по сукупності ознак - його проза виділяється серед загальної маси добутків того часу. Розглянемо деякі деталі, характерні для роману. Перше, що привертає увагу, це діалектна лексика й просторіччя

Використовуються вони не тільки для позначення побутових реалій (”майдан”, “баз”, “курінь”, “жалмерка” і т.п.), але значно ширше: і репліки персонажів, і авторський опису, частково викладені на діалекті (”гутарили про нього на хутору дивовижне …”). Крім того, експресивність тексту значно підвищується завдяки частому (по двох-трьох разу на сторінку) появі емоційних морфологічних похідних: ” непролазь”, “клешнятый”, “заосіняти”. Така пристрасть до діалектизмів може диктуватися як походженням самого Шолохова, так і його бажанням повніше занурить читача в мир донського козацтва. Наступна особливість стилю “Тихого Дону” - це його висока метафоричность. Причому метафори слабко организованны або неотобранны: вони не вибудовуються в значеннєвий ряд, асоціації носять локальний, дробовий характер

Особливо навантажені метафорами пейзажі, картини природних явищ. Неоднорідність образного ряду можна показати на прикладі опису грози, що розвертається в межах півтори сторінок: спочатку “перші зерна дощу засівали обтяжену зовнішньою жарою землю”, потім “над самим дахом лопнув грім, осколки покотилися за Дон”, і, нарешті, “дощ дряпав ставні”. У результаті враження динаміки процесу досягнуті, але образи не побудовані за аналогією, вони ситуативны, належать кожній конкретній фразі. При всім при цьому метафори Шолохова досить оригінальні, деякі з них зробили б честь великому поетові. Багато хто зараз уже затерті наслідуваннями (”полинова проседь”, “під ухил що сповзали годков”), але в той час це було нове віяння

Поясненням вищесказаного може бути молодість і недосвідченість талановитого Усі права захищені й охороняються законом &copy 2001-2005 олсоч. ру письменника по початку і його небажання міняти устояний стиль потім. З перевантаженістю метафорами - по контрасту - сполучається прозорість і простота синтаксису. Текст написаний короткими пропозиціями, переважно простими. Коли описуються деякі дії, те кожній фазі відповідає своя пропозиція

Яскравим прикладом служить наступний уривок: “Перед світлом привезли старого додому. Він жалібно мукав, шарив по світлиці очами, відшукуючи Аксинью, що сховалася. З відірваного вуха його котилася на подушку кров. Ввечеру він помер. Людам сказали, що п’яний упав з гарби й розбився”.

Короткі пропозиції не дають читачеві відірватися, тримають його в постійній напрузі. Зрідка з’являються дієприкметникові обороти: без них текст був би занадто сухий. Неускладнені пропозиції, можливо, на рівні підсвідомості ще раз підкреслюють простоту вдач козаків. Це підтверджується й тим, що ступінь складності синтаксису залежить від тематики епізоду

Звичайне ускладнення відбувається в главах з вираженою ліричною тональністю, тоді як прості синтаксичні конструкції частіше присутні в образотворчих главах. Ще однією особливістю мови “Тихого Дону” є порівняння людини із тваринами, не тільки у фізичному, але й у духовному плані. Мова йде не просто про прямі порівняння (”ішов Степан під гору, як кінь, понесшая сідока”), але й про деталізацію описів, коли в читача виникає враження схожості зі звіром, просто від зображення дії: “коли повертає Григорій голову, носом устромляючись Ксенії в пахву”, “Ксенія, вихляя все своїм великим, повним тілом, пішла назустріч”. До того ж, наявні в романі порівняння із тваринами не порожні. Коли написано “так кидає собі вовк на хребтину зарізану вівцю”, персонажі дійсно поводяться так, рухаючись відповідно до звичок згаданих звірів

Такі порівняння показують іноді поволі, а іноді і явно близькість героїв і природи, що є для Шолохова символом продовження життя. Вивченню своєрідності мови Михайла Шолохова в романі “Тихий Дон” можна присвятити не одну книгу. Але навіть особливостей, перерахованих вище, досить для того, щоб зробити висновки про риси, що відрізняють творчість письменника й можливих причин їхньої появи. У романі “Тихий Дон” ми бачимо, як тісне переплетення щирого таланта письменника, своєрідності народної мови півдня Росії й вдач козацтва утворили живий і колоритний мир, що надовго залишається в пам’яті читача