«Хто сказав тобі, що немає на світі теперішньої, вірної, вічної любові?» пригадуються слова М. А. Булгакова, і хочеться вірити, що дійсно вона існує, що це почуття відвідає й мене. Крім «Майстра й Маргарити» існує безліч зворушливих і гарних добутків про любов. «Ромео й Джульетта», «Руслан і Людмила», «Бідна Ліза» завжди будуть хвилювати душу читача. Кожний автор торкався теми любові у своїй творчості. Більшість оповідань, поем, віршів, балад, Романо, казок присвячено «цій темі, і особистої й дрібної, перепетой не раз і не п’ять».

Але, на мій погляд, найкращий, самий прекрасний і чудовий добуток про любов - «Гранатовий браслет» Олександра Івановича Куприна. Тільки він зміг так виразно передати мир людських почуттів. І, безумовно, була потрібно майстерність і талант письменника, щоб створити оповідання, повний музики, яскравих вражень і переживань. І тільки теперішній чарівник слова може змусити плакати над своїм добутком

Почерк талановитого автора видний по перших рядках. Відкриваючи книгу, розумієш, що цей незвичайний утвір, музика буде супроводжувати до останньої сторінки оповідання й зіграє немаловажну роль. Епіграфом до «Гранатового браслета» є не цитата, не вірш, не виречення, а назва сенати Бетховена. Музика звучить і далі: «Васючок співав у полголоса, під акомпанемент Женни Рейтер, італійські народні компоненти й рубинштейновские східні пісні», і потім піаністка зіграє «те саме місце із Другий сенати», «це винятковій, єдине по глибині добуток».

Саме музика Бетховена допоможе головній героїні зрозуміти Желткова й осмислити те, що з нею відбулося. Виняткова роль належить і пейзажу. Опису природи передбачають події, допомагають зрозуміти внутрішній мир героїв

Події відбуваються восени, часом сумної й сумовитої. Це пора року асоціюється з розставанням, умиранням усього живого. Усі права захищені й охороняються законом &copy 2001-2005 олсоч. ру В першому розділі оповідання опис природи передвіщає поганий результат: «наступили огидні погоди», і навіть обіцяє смерть: «нехай тиждень повыбрасывало трупи рибалок у різних місцях берега», але все-таки «погода раптом різко й зовсім неждано перемінилася, щось гарне, світле трапилося з героями «Гранатового браслета»: «наступили тихі безхмарні дні, таких не було навіть в липні» як нагадування про щось доброму й прекрасному, що відбудеться з Вірою. А. И. Куприн передає стан природи за допомогою метафор («важко лежав густий туман»), порівнянь («дрібний, як водяний пил, дощик»), епітетів («ласкавому солоному вітерцю»).

Митецьке використання яскравих і виразних художніх засобів мови робить добуток незвичайно гарним і доводить, що Куприн - майстер і чарівник слова. Природа також допомагає визначити характер героїв. Віра й Ганна Миколаївна мають унікальний зір і сприйняттям усього прекрасного. Вона побачила, що в «місячному світлі є якийсь рожевий відтінок», але над нею все сміялися, хоча художник, людина, всі помітливий, сказав, що давно про це знається

Про тонке сприйняття героїнь говорять і метафори, використовувані в розмові: «А мухомори! Точно із червоного атласу й вишиті бісером». Віра й Ганна мають дивну чутливість, природа викликає в них бурю емоцій і почуттів. Автор наділив героїв також прекрасним нюхом: «тільки біла акація пахнула … та й та цукерками», а Ганна зробила для себе відкриття, що морська вода пахне резедою

Тонким слухом, унікальним нюхом, дотиком, зором володіють чесний, шляхетний, щирий генерал Аносов, Віра Шеина й Ганна Фриессе. Віру й Ганну Миколаївну крім любові до природи й вес прекрасному поєднує також пристрасть до азарту. Але в іншому вони несхожі

Віра «пішла в матір, красуню англійку», була ощадлива, «строго проста, з усіма холодно й небагато свысока люб’язна, незалежна й царствено спокійна».Чарівна спадистість плечей сполучалася з лебединою шиєю. Звідси й прізвище - Шеина. «Ганна, навпаки, успадкувала монгольську кров батька», «живаючи й легковажна, насмішниця». Про її витончений смак говорить подарунок, зроблений Вірі, записна книжка, куплена в антикварному магазині

Ще одна річ, подарована княгині говорить про те, хто неї підніс. Чоловік, їдучи, поклав на столик «»прекрасні серги із грушоподібних перлин». Дорога прикраса, але холодне, обдароване не від душі. Василь Львович навіть не сказав теплі слова поздоровлення дружині. Вірі Миколаївні подарували ще одна прикраса, «низькопробне», але піднесене від усього серця

Гранатовий браслет був для Желткова дуже дорого й коштовний, як фамільна коштовність, і вклав він у свій подарунок більше почуттів, чим князь Шеин. А скільки любові й відданості було в його словах: «… я насмілюся перепровадити Вам моє скромне верноподданническое підношення», «на всьому світі не найдеться скарбу, гідного прикрасити Вас». Жовтків любить щиро, але сумирно, і це почуття має руйнуючу силу: у житті його більше нічого не цікавить. Він готовий умерти, тільки б Віра Миколаївна була щаслива. «Смішна» прізвище Жовтків відбулося від реальної - Жолтиков, людина, що теж була безнадійно, зворушливо й самовіддано закохана

А жовтий колір є символом суму й розлуки. Сумні почуття «Г. С.Ж.» розуміє Василь Шеин, він почуває, що є присутнім при «величезній трагедії душі». І тільки товаришеві прокурора не подвластны розумінню почуття, біль і страждання Желткова. Розмовляючи з ним, він робить жест, точно кидає правою рукою на землю від грудей якийсь невидимий предмет

Його слова перетворилися в кинуту «невидиму вагу». Він черствий і твердий у звертанні з людьми, не щадить їхніх почуттів, і, звичайно, він ніколи щиро не полюбить і ніколи не зрозуміє Желткова. І тільки Віра Шеина усвідомила, що це була «теперішня, самовіддана, щира любов», що вона перетнула її життєвий шлях

В «Гранатовому браслеті» А. И. Куприн показав «у ніжних звуках» і довів, що любов здатна повністю перетворити людини, відкрити йому неосяжну глибину його внутрішнього миру. Мистецьки використовуючи преобразительные засобу мови, через описи природи, мовну й портретну характеристики, письменник превосходно зобразив героїв, їхньої думки, почуття. Створення такої чудової перлини російської літератури, як «Гранатовий браслет», говорить про талант і майстерність письменника й підтверджує, що А. И. Куприн - теперішній художник слова, співак, що проголошує щиру любов. Добуток вражає красою й пишнотою, і я погоджуся зі словами одного із класиків, що «один із запашних і томливих оповідань про любов - і самих сумних - куприновский «Гранатовий браслет».