Хто становить тло п’єси «Гроза» | Довідник школяра – кращі шкільні уроки по всім предметам

Хто становить тло п’єси «Гроза»

А. Н. Островського по праву вважають співаком купецького середовища, батьком російської побутової драми, російського театру. Його перу належать близько 60 п’єс, з яких найбільш відомі такі, як «Безприданниця», «Пізня любов», «Ліс», «На всякого мудреця досить простоти», «Свої люди сочтемся», «Гроза» і багато хто інші. А. Н. Добролюбов назвав п’єсу Островського «Гроза» самим рішучим добутком, тому що «взаємні відносини самодурства й безгласності доведені в ній до трагічних наслідків… В «Грозі» є щось освіжаюче й підбадьорливе. Це чтото і є, на нашу думку, тло п’єси».

Хто ж становить це тло - Другорядні персонажі. Так, постійна супутниця Катерини, головної героїні п’єси, Варвара, сестра чоловіка Катерини, Тихона Кабанова. Вона опонент Катерини. Головне її правило: «роби що хочеш, тільки б усе шито так крите було». Варварі не відмовиш у розумі, хитрості й легкості, до заміжжя їй хочеться скрізь встигнути, усе спробувати, тому що вона знає, що «дівки гуляють собі, як хочуть, батькові з матір’ю й справи немає. Тільки баби взаперті сидять». Неправда для неї норма життя. У розмові з Катериной вона прямо говорить про це: Катерина: Обманюва-те я не вмію; зникну-те нічого не можу. Варвара: Ну а без цього не можна… У нас весь будинок на цьому тримається. І я не ошуканка була, так вивчилася, коли потрібно стало. Варвара пристосувалася до темного царства, вивчила його закони й правила. У ній відчувається владність, сила, бажання обманювати. Вона, по суті, майбутня Кабаниха, адже яблуко від яблуні недалеко падає. Дружок Варвари, Кудряш Іван, їй під стать. Він єдиний у місті Калинове, хто може відповісти Дикому. «Я грубіян уважаюся; за що ж він мене тримає. Стало бути, я йому потрібний. Ну, виходить, я його й не боюся, а пущай же він мене боїться…», говорить Кудряш. У розмові він поводиться розв’язно, жваво, сміло, хвастає своїм молодецтвом, залицянням, знанням «купецького закладу». Кудряш другий Дикої, тільки він ще поки молодий. Зрештою Варвара й Кудряш залишають «темне царство», але чи означає ця втеча, що вони повністю звільнилися від старих традицій і законів і стануть джерелом нових законів життя й чесних правил. Навряд чи. Тепер, очутившись на волі, вони швидше за все будуть самі намагатися стати хазяями життя. Давайте тепер звернемося до щирих жертв «темного царства». Так, чоловік Катерини Кабановой Тихін безвладна, безхарактерна істота

Він у всьому слухається свою матір і підкоряється їй. Він не має чіткий життєвої позиції, мужності, сміливості. Його образ повністю відповідає даному йому імені Тихін (тихий). Молодий Кабанів не тільки не поважає себе, але й дозволяє своїй маменьке безпардонно ставитися до його дружини. Особливо яскраво це проявляється в сцені прощання перед від’їздом на ярмарок. Тихін слово в слово повторює всі наставляння й моралі матері. Кабанів ні в чому не міг протистояти своїй матері, потихеньку співався й тим самим ставав ще більш безвладним і тихим. Звичайно, Катерина не може любити й поважати такого чоловіка, а душу її жадає любові. Вона закохується в племінника Дикого, Бориса. Але полюбила його Катерина, по влучному вираженню Добролюбова, «на безлюддя», адже по суті своєї Борис мало чим відрізняється від Тихона. Хіба що мало-мало образованнее. Безвільність Бориса, його бажання одержати свою частину бабусиної спадщини (а одержить він її тільки в тому випадку, якщо буде шанобливий з дядюшкой) виявилися сильніше, ніж любов

У темному царстві більшою повагою й повагою користується мандрівниця Феклуша. Оповідання Феклуши про землі, де живуть люди з песьими головами, сприймаються як незаперечні відомості про світ. Але не всі так похмуро, зустрічаються в «темному царстві» і живі, співчуваючі душі. Це механиксамоучка Кулигин, що відшукує вічний двигун. Він добрий і діяльний, одержимо постійним бажанням зробити щось корисне для людей. Але всі його благі наміри натрапляють на товсту стіну нерозуміння, байдужності, неуцтва. Так, на спробу поставити на вдома сталеві громовідводи, він одержує люту відсіч Дикого: «Гроз-те нам на кару посилає, щоб ми почували, а ти хочеш тичинами так рожнами якимись, прости господи, оборонятися».

Кулигин є в п’єсі резонером, у його вуста вкладений осуд»темного царства»: «Жорстокі, пан, вдачі в нашому місті, жорстокі… У кого гроші, пан, той намагається бедного закабалити, щоб на його праці дарові ще більше грошей нажити…»Але Кулигин, так само як і Тихін, Борис, Варвара, Кудряш, пристосувався до «темного царства», упокорився з таким життям, воно всього лише тіло, що прижилося, в «темному царстві».Другорядні персонажі, як уже було сказано, це тло, на якому розвертається трагедія зневіреної жінки. Кожна особа в п’єсі, кожний образ був сходинкою в тих сходах, що привела Катерину на берег Волги, ксмерти.

Спочатку давайте звернемося до дитячих років головної героїні, про які ми довідаємося з її монологів. Як ми бачимо, у цей безтурботний час Катерину насамперед оточувала краса й гармонія, вона «жила, точно пташка на волі» серед, материнської любові й благоухающей природи

Молода дівчина ходила вмиватися на ключ, слухала оповідання мандрівниць, потім сідала за яку-небудь роботу, і так проходив весь день. Вона ще не знала гіркого життя в «заточеньи», але все в неї спереду, спереду життя в «темному царстві».

Зі слів Катерини ми довідаємося про її дитинство й отроцтво. Дівчинка не Одержала гарного утворення. Вона жила з матір’ю в селі. Дитинство Катерини було радісним, безхмарним. Мати в ній «душі не Сподівалася», не примушувала працювати по господарству. Жила Катя вільно: Вставала рано, умивалася джерельною водою, плазувала квіти, ходила з Матір’ю в церкву, потім сідала за яку-небудь роботу й слухала Мандрівниць і прочанок, яких було багато в їхньому будинку. Катерине Снилися чарівні сни, у яких вона літала під хмарами. І як Сильно контрастує з таким тихим, щасливим життям учинок Шестирічної дівчинки, коли Катя, образившись на щось, утекла Ввечері з будинку на Волгу, села в човен і відштовхнулася від берега!… Ми бачимо, що Катерина росла щасливої, романтичной, але Обмеженою дівчиною. Вона була дуже набожної й жагуче Люблячою. Вона любила всі й всіх навколо себе: природу, сонце, Церкву, свій будинок з мандрівницями, злиденних, яким вона допомагала. Але Саме головне в Каті те, що вона жила у своїх мріях, обособленно від Іншого миру. Із усього існуючого вона вибирала тільки те, що Не суперечило її натурі, інше вона не хотіла зауважувати й не Зауважувала. Тому й бачила дівчинка ангелів у небі, і була для неї Церква не гнітючої й силою, що давить, а місцем, де все світло, де Можна помріяти. Можна сказати, що Катерина була наївної й Доброї, вихованої в цілком релігійному дусі. Але якщо вона зустрічала на своєму шляху те, що суперечило її ідеалам, то перетворювалася в непокірливу й уперту натуру й захищала себе від того стороннього, чужого, що сміло потривожити її душу

Так Було й у випадку із човном. Після заміжжя життя Каті сильно змінилася. З вільного, радісного, піднесеного миру, у якому вона почувала своє Злиття із природою, дівчина потрапила в життя, повну обману, Жорстокості й опущеності. Справа навіть не в тім, що Катерина вийшла за Тихона не зі своєї волі: вона взагалі нікого не любила і їй було однаково за кого виходити. Справа в тому, що в дівчини відняли її колишнє життя, що вона Створила для себе. Катерина вже не почуває такого захвату від Відвідування церкви, вона не може займатися звичними їй справами. Смутні, тривожні думки не дають їй спокійно любуватися Природою. Каті залишається терпіти, поки терпиться, і мріяти, але вона вже Не може жити своїми думками, тому що жорстока дійсність Повертає її на землю, туди, де приниження й страждання. Катерина намагається знайти своє щастя в любові до Тихона: «Я буду чоловіка любити. Тиша, голубчик мій, ні на кого я тебе не проміняю». Але щирі прояви цієї любові припиняються Кабанихой: «Що на Шию те виснеш, безстидниця. Не з коханцем прощаєшся». У Катерине сильне почуття зовнішньої покірності й боргу, тому вона й Змушує себе любити нелюбимого чоловіка. Тихін і сам изза Самодурства своєї матері не може любити свою дружину по-справжньому, Хоча, напевно, і хоче. І коли він, їдучи на час, залишає Катю, Щоб нагулятися досхочу, дівчина (уже жінка) стає зовсім Самотньої

Pages: 1 2

Збережи - » Хто становить тло п’єси «Гроза» . З'явився готовий твір.

Хто становить тло п’єси «Гроза»





Шкільні предмети. Шкільна фізика. Уроки з англійської, французької, німецької мов.