І коли прийшов, повелів перекинути ідоли - одних порубати, а інших спалити. Перуна ж наказав прив’язати до хвоста коня й волочити його з гори по Боричевому взвозу до Струмка й приставив дванадцять чоловіків бити його жезлами. Робилося це не тому, що дерево що-небудь почуває, але для наруги біса, що обманював людей у цьому образі. Коли тягли Перуна по Струмку до Дніпра, оплакували його невірні, тому що не прийняли ще хрещення. І, притягши, кинули його в Дніпро. І приставив Владимир до нього людей, ськазавши їм: «Якщо пристане де до берега, отпихивайте його. А коли пройдуть пороги, тоді тільки залишіть його. Вони ж виконали, що їм було наказано. І коли Перун пройшов пороги, викинуло його на обмілину, і тому прослило місце те Перунья обмілина, як зветься й дотепер.

Потім послав Володимир по всьому місту ськазати: «Якщо не прийде хто завтра на ріку - будь те богатий, або бедний, або жебрак, або раб, - буде мені ворогом». Почувши це, з радістю пішли люди, радіючи й говорячи: «Якби не було це гарним, не прийняли б цього князь наш і бояри».

Наступного дня вийшов Володимир з попами корсунськими й царициними на Дніпро, і зійшлися там люди без ліку. Увійшли у воду й стояли там одні до шиї, інші по груди, деякі тримали дитин, попи ж робили молитви, коштуючи на місці. І була радість на небі й на землі із приводу стількох душ, що рятуються; а диявол говорив, стенаючи: «На жаль мені! Проганяють мене звідси!»

(«Повість минулих літ»)