У романі дві основні сюжетні лінії: Онєгін - Тетяна й Онєгін - Ленский. Важлива композиційна особливість - відкритість роману. Основні принципи організації роману - дзеркальність (симетричність) і паралелізм. Дзеркальність проявляється у відбитті, повторенні однієї сюжетної ситуації в третій і восьмій главах: зустріч - лист - пояснення. Вісь симетрії - сон Тетяни. Два листи - Тетяни й Онєгіна - мають паралельну композицію. Важливу роль у композиції грає пейзаж: він показує хід часу й характеризує внутрішній мир героїв, насамперед Тетяни.

Герої добутку: Євгеній Онєгін, Володимир Ленский, Тетяна й Ольга Ларіни. Образ Онєгіна відбиває розчарованість, скептицизм неабиякої особистості; Ленского - романтичну мрійність, прагнення до ідеалу; Тетяни - «милий ідеал» автора. Особливе місце належить образу Автора.

Це й оповідач, і герой роману. Але не можна ототожнювати художній образ Автора з Пушкіним. Автор співчуває героям, ділиться своїми думками й почуттями, підключає до дії читача. Ефект невимушеної розмови із читачем створюється виразністю вірша, написаного чотиристопним ямбом особою, «онегинской», строфою.

Зав’язка: Онєгін приїжджає в село, де знайомиться з Ленским і Ларіними. Кульмінація - дуель Ленского й Онєгіна, що передувало пояснення Онєгіна з Тетяною. Розв’язка: Онєгін розуміє, що його щастя з Тетяною неможливо.