Воля – це самостійність соціальних і політичних суб’єктів (у тому числі й особистості), що виражається в їхній здатності й можливості робити власний вибір і діяти у відповідності зі своїми інтересами й цілями В історії філософської думки воля традиційно розглядається в співвідношенні з необхідністю. Волюнтаризм абсолютизирует волю волі, доводячи її до сваволі нічим не обмеженої особистості, ігноруючи об’єктивні умови й закономірності. Фаталізм розглядає кожний людський учинок як невідворотну реалізацію споконвічного приречення, що виключає вільний вибір

Марксизм дистанціювався як від волюнтаризму, так і від фаталізму, хоча в дійсності залишався досить близький до останнього в трактуванні волі, розуміючи її як усвідомлену необхідність. Кожна вільна дія людини є сплав волі й необхідності. Необхідність утримується у вигляді об’єктивно даних індивідові умов існування

Абсолютно вільним людина бути не може. Не можна жити в суспільстві й бути абсолютно вільним від нього. Воля кожного члена суспільства обмежена рівнем розвитку й характером суспільства, у якому він живе. Але головними обмежниками його волі є не зовнішні обставини. Деякі сучасні філософи затверджують, що людська діяльність взагалі не може одержувати мету ззовні, у своєму внутрішнім житті індивід абсолютно вільний

Він сам вибирає не тільки варіант діяльності, але й формулює загальні принципи поводження, шукає їм підстави. А тому об’єктивні умови існування людей не грають такої великої ролі при виборі ними моделі дій. Мети людської діяльності формулюються відповідно до внутрішніх спонукань кожної людини

Границею такої волі можуть бути лише права й волі інших людей. Усвідомлення цього самою людиною необхідно. Воля невіддільна від відповідальності, від обов’язків перед суспільством і іншими його членами

Воля людини у всіх її проявах - основа сучасних демократичних режимів, основна цінність лібералізму. Вона знаходить вираження в законодавчому закріпленні фундаментальних прав і воль громадянина в конституціях держав, у міжнародних пактах і деклараціях

У сучасному суспільстві усе виразніше виявляється тенденція до розширення волі людини

Духовна сфера суспільства. Проблеми розвитку духовної культури в сучасній Росії

Духовна сфера життя суспільства охоплює різні форми й рівні суспільної свідомості, які, будучи втілені в реальному процесі життя суспільства, утворять те, що прийнято називати духовною культурою. Такими формами суспільної свідомості є моральне, наукове, естетическое, релігійна, політична, правова свідомість

Мораль - це сукупність правил поведінки, похідних від подань людей про добро й зло, справедливості й несправедливості, гарн і поганому, виконання яких є наслідком внутрішнього переконання людини або впливи на нього сили суспільної думки

Наука - це теоретично систематизовані погляди на навколишній світ, що відтворюють його сутнісні сторони в абстрактно-логічній формі (понять, теорій, законів) і засновані на результатах наукових досліджень

Мистецтво - це специфічна форма суспільної свідомості, що представляє собою відбиття навколишньої дійсності в художніх образах

Релігія - це сукупність певних міфів, догматів, культових і обрядових дій, а також релігійних інститутів (церква)

Політика - основні принципи, норми й напрямки діяльності по здійсненню державної й суспільної влади

Право - це система загальнообов’язкових, формально певних норм, установлених або санкціонованих державою (а іноді безпосередньо народом), реалізація яких забезпечується авторитетом або примусовою силою держави

У рамках кожної із цих форм суспільної свідомості формуються окремі елементи, які, будучи взяті в сукупності, становлять духовну культуру суспільства: норми, правила, зразки, моделі поводження, закони, звичаї, традиції, символи, міфи, знання, ідеї, мова. Всі ці елементи є продуктами духовного виробництва

Духовна культура відіграє важливу роль у житті суспільства, виступаючи засобом акумуляції, зберігання й передачі накопиченого людьми досвіду

Здійснюваний у Росії перехід від тоталітарного до демократичної держави супроводжується глибокою кризою, що охопила практично всі сфери громадського життя. Його прояву можна спостерігати й в області

духовної культури (зміна духовних цінностей; зниження загального культурного рівня населення; низький рівень державного фінансування культурних і наукових центрів; слабість правової бази, що була б покликана регламентувати культурні процеси)

Релігія є однієї з найдавніших і основних (поряд з наукою, утворенням, культурою) форм духовної культури. У сучасній науці популярне визначення релігії, що виходить із визнання її основою віри в Бога («релігія є віра в Бога»)

Поряд з ним широке поширення мають інші підходи до розуміння сутності релігії: релігія є система поглядів, в основі яких лежить поняття священного, святого; релігія є одна із властивих культурі форм пристосування людини до навколишнього світу, задоволення його духовних потреб

Ядром релігії є віра, саме в ній виявляються найважливіші особливості, що визначають місце релігії у відносинах людини й миру

Релігійна віра складається з:

• властиво віри, тобто переконання в істинності основ релігійного навчання;
• знання найбільш істотних положень віровчення;
• визнання й проходження нормам моральності, що втримується в релігійних вимогах до людини;
• дотримання норм і вимог, пропонованих до повсякденного життя людини

Існують різні типи релігії: монотеїстичні (засновані на вірі в єдиного Бога) і політеїстичні (исповедующие багатобожжя), ритуальні (з акцентом на виконання певних культових дій) і релігії порятунку (признающие головним віровчення, подання про світ і людину, їхній посмертній долі), національні (пов’язані з певним народом або народами) і світові (не визнають національних розходжень)

До національних религиям відносять синтоїзм (у японців), конфуціанство (у китайців), іудаїзм (у євреїв). Головні світові релігії в сучасному світі - християнство (виникло на початку I тис. н.е.), іслам (виник в VII в. н.е.), буддизм (виник у середині I тис. дон. е.)

Найбільші релігії сьогодні:Християнство 1024 млн чіл, Іслам 529 млн чіл. Індуїзм 478 млн чіл. Конфуціанство 305 млн чіл. Буддизм 268 млн чіл. Синтоїзм 60 млн чіл. Даосизм 52 млн чіл. Іудаїзм 14 млн чіл

Про роль світових религий у сучасному світі говорять наступні дані

• Величезна більшість людей, що живуть на Землі, є прихильниками однієї з існуючих світових религий
• У багатьох країнах миру релігійні об’єднання відділені від
• держави. Проте вплив релігії на політичне життя сучасного суспільства залишається значним. Ряд держав визнає одну з религий державної й обов’язкової
• Релігія як форма культури є одним з найважливіших джерел моральних цінностей і норм, регулює повсякденне життя людей, зберігає принципи загальнолюдської моралі. Роль релігії у відродженні й збільшенні культурної спадщини, прилучення до нього людей неоціненна
• На жаль, релігійні протиріччя продовжують бути джерелом і живильним кривавим середовищем конфліктів, тероризму, силою роз’єднання й протиборства. Релігійний фанатизм згубний, він протистоїть культурі, загальнолюдським духовним цінностям, інтересам людини

Утворення і його роль у розвитку суспільства

Серед соціальних інститутів сучасного суспільства утворення грає надзвичайно важливу роль, будучи однієї з основних галузей людської діяльності. По своїй суті утворення являє собою цілеспрямовану пізнавальну діяльність людей по одержанню знань, умінь і навичок, або по їхньому вдосконалюванню. Якщо останні здобуваються індивідом самостійно, без допомоги інших навчальних осіб, то звичайно говорять про самоосвіту

Основною метою утворення є прилучення індивіда до досягнень людської цивілізації, ретрансляція й збереження її культурного надбання. У ході процесу навчання відбувається передача учащемуся накопиченого попереднім поколінням досвіду й підготовка його до самостійної творчої діяльності у вибраній сфері занять. Від якості утворення, що існує в конкретному суспільстві, багато в чому залежать темпи його економічного й політичного розвитку, його моральний стан

Основним інститутом сучасного утворення є школа. Від інших форм навчання вона відрізняється різноманіттям підготовки учнів, а також особливими технологіями, використовуваними в процесі занять. Виконуючи «замовлення» суспільства, школа поряд з навчальними закладами інших типів здійснює підготовку кваліфікованих кадрів для різних сфер людської діяльності

Стрімкий розвиток науки й пов’язаних з нею виробничих технологій поставило в порядок денний питання про реформування як структури, так і змісту утворення

Серед основних напрямків реформи, що проводиться, можна виділити:

а) демократизацію системи навчання й виховання;

б) гуманітаризацію й гуманізацію процесу утворення;

в) комп’ютеризацію процесу утворення;

г) інтернаціоналізацію процесу утворення

У ході їхньої реалізації передбачається:

Pages: 1 2

Збережи - » Воля в діяльності людей . З'явився готовий твір.