Діти розуміють, що Володимир тужить, уболіває про померлого батька й не обертає уваги на навколишнє тому, що поглибився в тяжкі роздуми про свою подальшу долю. Вони знаходять ті слова й вираження в повісті, які допомагають їм зробити такий висновок.

Тепер попросимо школярів перечитати вголос ті рядки уривка, що розбирається, які прямо говорять про те, що переживає Володимир: «Думки одна іншої похмуріше стиснулися в душі його…», «Сильно почував він своя самітність…», «Майбутнє для нього було покритим грізними хмарами. Ворожнеча із Троекуровымпредвещала йому нові нещастя. Бідне його надбання могло відійти від нього в чужі руки, у такому випадку вбогість очікувала його…»

Пропонуємо п’ятикласникам відповісти, на питання, чи помітили вони який-небудь зв’язок тим часом, і те переживає Володимир, і навколишньою його природою. Діти вловлюють лише саме загальне: «Природа смутна, осіння, і Володимир смутний…», «Наступила осінь, природа завмирає, і у Володимира пройшла радісна пора, наступив тяжкий час».

Якщо хлопці відчують це співзвуччя, цю паралель, легко буде роз’яснити їм, як варто розуміти рядок: «Довго сидів він… дивлячись на тихий плин струмка, що несе кілька побляклих листів і жваво представляє йому вірна подоба життя…»

До якого подання ми повинні підвести дітей?

«Володимир подумав, що його життя тепер схоже на осінній листок, що відірвався від гілки й тепер пливе, поки не приб’ється до берега» - так говорять учні. Учитель може пояснити, що порівняння зірваних осіннім вітром листів, уносимых водою, з людським життям - алегорія, алегоричне порівняння. Так триває й ускладнюється робота ІЗ з’ясування ролі пейзажу в літературному творі.

Звертаємося далі до наступних епізодів повести: приїзд приказних у Кистеневку й збурювання селян; пожежа в панській садибі; зникнення Дубровского. Перший із цих епізодів - приїзд приказних у Кистеневку й збурювання селян. Пропонуємо школярам простежити по тексту, як наростає гнів і збурювання кріпаків, які по незрозумілим для них причинам повинні перейти до злого й жорстокого поміщика:

Коли Дубровский підійшов до будинку, він почув незвичайний шум і говір. Задихаючись, біжить до нього назустріч Антон, щоб розповісти про нещастя - приїзді приказних на чолі зі справником і Шабашкиным для виконання рішення суду. «Накажи, осударь, із судом ми попораємося. Умремо, а не видамо…» - кричать двірські, цілуючи руки Володимира.

Голос із юрби, що назвав новим хазяїном, власником Кистеневки Дубровского, і грізний окрик справника: «Хто там смів рот роззявити? Який пан, який Володимир Андрійович?..» - викликали в юрбі рух… у задніх рядах піднялося ремство, став підсилюватися й в одну мінуту перетворився в ужаснейшие крики… вся юрба рушила.

Шабашкин і інші члени поспішно кинулися в покрову й замкнули за собою двері. «Хлопці, в’язати! - закричав той же голос, і юрба стала напирати…»

Тільки строгий окрик Володимира зупинив обурених селян і врятував приказних від неминучої розправи.

Над главою VI учні працювали будинку. Тепер ми запропонуємо їм розповісти епізод «Пожежа в Кистеневке», а потім у процесі колективної бесіди осмислити події, що мають вирішальне значення для подальшого життя Володимира Дубровского.

Дубровский підпалив будинок, а Архип з’явився причиною загибелі приказних разом зі справником. Але Архип у той же час не лиходій. Він мстить за те зло, що вчинене «чорнильним плем’ям». Діти говорять, що Архип має добру й чуйну душу. Ризикуючи собою, він лізе на покрівлю, що зайнялася, щоб урятувати безпомічну кішку.

Поглиблена робота над текстом роману допомагає хлопцям зрозуміти мотиви, що спонукали Дубровского стати. розбійником. Вони говорять: через Троекурова Володимир втратив етца, втратився рідного будинку, маєтку, засобів до існування, тому не міг повернутися в полк; Дубровский замислив помститися своєму ворогові. Нехай п’ятикласники згадають: на відміну від своїх кріпаків Дубровский розумів, що причина його нещасть не приказні («Не приказні винуваті!» - говорить він Архипові), а Троекуров.

Гнів і ненависть переповняють його, коли він залишає палаючий маєток; недарма Пушкін згадує про «страшні думки», що хвилювали його героя напередодні пожежі. Це плани помсти. Пізніше він розповість про їх Маші Троекуровой.