Озеро Ялпуг. Заплавне, або дельтове, озеро в Одеській області. Перебуває в дельті ріки Дунай. Площа 149 квадратних кілометрів (найбільше на Україні), довжина 39 км, ширина до 5 км, глибина до 6 метрів. Западина має подовжену форму. Західні й східні береги підвищені, розчленовані, а південні — піщані. Має режим водоймища. Харчується в основному за рахунок водообмена з озером Кугурлуй. Упадає в ріку Ялпуг. Температура води польотом становить 24–25°С, а взимку озеро замерзає. Мінералізація води до 1-1,5 г/л. Дно покрите темно-сірим мулом, на мілководдя - піщане. Берега заросли очеретом і рогозом. В озері розповсюджені водорості й інша водна рослинність. Водиться до 40 видів риб, є раки. У результаті господарської діяльності озеро забруднюється, а в 1988 р. це привело до масового отруєння флори й фауни озера. У зв’язку із цим проводяться різні заходи щодо очищення води озера. На березі озера Ялпуг, там, де впадає в ріку Ялпуг, перебуває місто Болград

Сиваш, або гниле море

Це мілководна затока в східній частині Азовського моря, біля берегів Криму й Херсонської області. Від моря Сиваш відділений косою Арабатська стрілка, з’єднаний з ним Генічеською протокою. Площа Сиваша непостійна — 2,4 до 2,7 км квадратних. Максимальна глибина понад 3 метрів. Береги розчленовані численними затоками глибиною до 1 метра. У Сиваш упадають ріки Самгир, Чуруксу й ін. Улітку вони пересихают. Узимку Сиваш замерзає. У теплий період температура води коливається від 20°С до 32°С. Солоність від 11,2 % до 200 %. Дно затоки покрите шаром сірого й сіро-зеленого мулу товщиною до 10 метрів. Сиваш - джерело сировини для хімічної промисловості. Чонгарский півострів розділяє Сиваш на східну й західну частини. У західній частині, що є сировинною базою хімічного виробництва міста Краснопресненський, споруджено дві дамби зі шлюзами й насосною станцією. Частина акваторії використовують для скидання відходів двоокису титана. Щорічно в Сиваш попадає близько 700 млн. кубічних метрів дренажних вод. Для збереження мінеральних, рекреаційних і інших ресурсів Сиваша необхідно вживати заходів для відновлення його екосистеми.

Озеро Синевир

Озеро завального походження перебуває в Межгорном районі Закарпатської області, біля підніжжя гори Озерної. Утворилося на південних схилах м. Горган на висоті 989 м над рівнем моря. Площа озера 0,07 км квадратних, максимальна глибина до 24 м, середня глибина 8–10 м. Утворилося озеро в послеледниковий період внаслідок перекриття річкової долини природної зрушеннями. Харчується поверхневими й атмосферними водами. З нього випливає струмок, що впадає в ріку Теребля (басейн Тиси). Вода слабоминерализированная, чиста, її температура 11°С постійна. Озеро розташоване серед лісів. Водна рослинність розташована уздовж берегів. Фауна представлена окремими видами мікроскопічних ракоподібних, водиться форель. Саме тут перебуває національний парк «Синевир». Озеро Синевир завжди було оповито легендами. Легенда розповідає, що в стародавні часи ці гори належали графові, у якого була дочка-красуня по ім’ю Синь. В очах дівчини, здавалося, були зібрані весь синявий карпатського неба. Один раз граф поїхав у гори перевірити, як працюють найманці, і взяв із собою дочка. На галявині, де паслися вівці, Синь побачила юнака, що грав на сопілці. Молоді люди познайомилися, і Вир, так кликали пастуха, попросив дівчину приїхати ще. Вони стали таємно зустрічатися, поки про це не довідався граф. Заборони не злякали Синь, і тоді її батько наказав убити пастуха. Якось Вир сидів на лісовій галявині й грав на сопілці. Тим часом слуги графа підкралися й зштовхнули на юнака величезний камінь. Почувши страшну звістку, Синь гірко заплакала. Дівочі сльози лилися й лилися, поки не затопили всю галявину і її саму, утворивши озеро, що люди назвали Синевир. Вода в озері синя, як ока Синь, острів посередині - це верхня частина могили Синь і Вира

Ріка Дністер

Дністер веде свій початок на північно-східних схилах Українських Карпат, на висоті близько 1000 м над рівнем моря, де границя його припливів сама густа. Упадає він у Дністровський лиман Чорного моря. У верхів’ях має гірський характер, ширина русла тут не перевищує 40 м. Виходячи на передгірну Дністровську низовину, долина Дністра розширюється до 5-9 км. У середньому плині ухил ріки зменшується, долина звужується й заглиблюється, переходячи місцями в напівканьйон глибиною до 100-120 м. У низов’ях Дністер протікає по Причорноморській низовині, утворюючи широку долину ( 16-22 км). Заплава широка, створена могутніми алювіальними відкладеннями, порізана численними протоками й озерами, які заросли чагарниками й очеретом. Річкова мережа більше густа у верхній частині басейну, де переважають правобережні плини, долілиць за течією число плинів зменшується, упадають вони переважно ліворуч. Головні з них: праві - Стрий, Ломница, Бистриця, Реут, Пин; ліві - Золоте, Липа, Серет, Стріла, Збруч, Мурафа, Смотрич. Харчування ріки змішане, характерні дощові паводки, під час яких рівень води значно підвищується. Середньорічна витрата води в устя близько 300 м кубічних/год, річний стік Дністра 8,7 км кубічних. Льодохід на ріці нетривалий - 2 місяці. Ріка має велике хазяйновите-господарче-народно-господарське значення. Воду Дністра використовують для зрошення й водопостачання. У басейні ріки споруджено багато водоймищ. Для захисту берегів від руйнування на окремих ділянках Дністра споруджені дамби, загородження. Долина Дністра відома мальовничими ландшафтами