“Горі від розуму” - реалістичний добуток, де автор дає узагальнену картину життя дворянської Москви 20-х років XIX століття. Велика кількість діючих осіб, що представляють московське дворянське суспільство, доповнюється внесценическими персонажами, тобто такими персонажами, які не з’являються на сцені, але про які ми довідаємося по розповідях головних героїв. Для того щоб розширити рамки добутку, підсилити узагальнення й типізацію, і вводяться внесценические персонажі. Це новаторський прийом Грибоєдова-Драматурга. Персонажі, які допомагають обрисувати ідеали, принципи й цінності “століття минулого”, - це Максим Петрович, про яке із благоговінням згадує Фамусов (“Тоді не те, що нині: при государині служив Катерині”). Фома Хомич, Кузьма Петрович, Тетяна Юріївна, “Нестір негідників знатних”, княгиня Марья Олексіївна й інші - всі вони займають досить високий соціальний стан: чиновники, вельможі, сановники - “тузи”.

Інші герої, близькі за духом і світовідчуванням Чацкому, що як би повторюють його мир, думки, поводження, - це князь Федір, і хімік, і ботанік, і двоюрідний брат Скалозуба. Роль внесценических персонажів - створити в обмежених рамках п’єси широку картину всього життя тодішньої Росії. Ці герої не тільки розширюють рамки добутку, але й допомагають краще зрозуміти й оцінити діючих осіб. На відміну від внесценических, другорядні персонажі з’являються на сцені, але не грають провідної ролі в розвитку конфлікту. Як і інші діючі особи, другорядні персонажі яскраво характеризують фамусовское суспільство. Серед них найбільше виділяються Загорецкий і Репетилов, необхідні супутники цього суспільства

Саме фігура Загорецкого доводить, що дворянське суспільство глибоко аморально. Хлестова так характеризує Загорецкого: “брехунець він, картяр, злодій”, але майстер прислужити, тому для нього скрізь відкриті двері. Від Горича ми довідаємося, що він ще й донощик (“горазд переносити”), Горич остерігає Чацкого висловлюватися при Загорецком відверто. Репетилов є як би пародією на Чацкого, у його образі засуджуються люди, що спотворюють і опошляють високі ідеї

Репетилов буде існувати вічно, тип наслідувача завжди виникав у переломні епохи. Такі як Репетилов намагаються називатися передовими й прогресивними, але насправді ж за цим ховається порожнеча: “Шумимо, братик, шумимо!” Але найцікавіша роль Лізи в комедії “Горі від розуму”. Уже із самого початку п’єси ми бачимо, що Ліза - неабияка людина, вона має живий розум, хитрістю, проникливістю, які допомагають їй добре розібратися влюдях.

Вона дає влучні характеристики іншим персонажам: Скалозубові (“красномовний, а боляче не хитрий”), Чацкому (“хто так чутливий, і весел, і гострий”). Стикаючись із Лізою, кожний герой з’являється перед нами у своїй щирій особі. Фамусов, що “чернечим відомий поведеньем”, втихую волочиться за служницею, Мовчазний, що любить &copy A L L S o c h. r u панянку “за посадою”, теж не ладь приударить за Лізою. Мені здається, що образ Лізи є як би двигуном всієї п’єси, якби його не було, то розв’язка була б зовсім інший. Отже, Ліза відіграє важливу роль у розвитку сюжету комедії

Всі другорядні й внесценические персонажі зробили п’єсу більше цікавої й насиченої. Завдяки їм, по зауваженню Гончарова, у групі з невеликого числа осіб відбилася вся колишня Москва, її дух і вдачі