Золото - от духовна сутність усього нинішнього суспільства. О. де Бальзак. Гобсек Як багато прикладів в історії людства, коли люди, переоцінюючи владу грошей, ставали їхніми рабами, втрачаючи все краще, чим володіли до цього: моральні принципи, сім’ї, друзів. Люди самі перетворили капітал, багатство в чудовиська, монстра, що безжалісно ковтає людські душі, почуття, долі. Із владою, що розтліває, грошей ми зіштовхуємося й на прикладі багатьох героїв з роману Оноре де Бальзака “Батько Горио”. Страшна доля самого Горио, якого зрадили його улюбленої дочки

Колишній робітник-вермишелыцик, що зумів своєю спритністю, ощадливістю, заповзятливістю, важким працею сколотити собі в молодості чималий капітал, Горио нескінченно любив свою дружину, після смерті якої переніс це почуття на дочок. Щастя цих дівчин стало єдиною метою в житті батька, однак, на мій погляд, він неправильно розумів зміст цього щастя, що для нього полягало в задоволенні всіх капризів і бажань, суспільних почестях. З малого років дочки Горио не знали недоліку ні в чому, будь-які їхні примхи виконувалися негайно. Так і виросли вони, не знаючи ціну грошам, що звикли тільки брати, але не віддавати, що бачать у батьку лише джерело багатства, нездатні цінувати людську прихильність і відданість

Батько Горио віддав своїм дочкам усе, що в нього було, всі, чим він дорожив колись: гроші, любов, душу, все життя. А вмер злиденним, самотнім, хворим, серед чужих людей. На останні гроші його ховають два бедных студенти, а дочки, що висмоктали життя зі старого, не тільки не дали на ліки й похорони ні копійки, але навіть не з’явилися, щоб проводити батька в останню путь: “Дочки вичавили лимон, а кірку кинули на вулицю”.

Звичайно, вони були дуже зайняті, коли батько Горио вмирав, - готувалися до балу. А після балу одна з них розбиралася з обманутим нею чоловіком, а інша, прихопивши нежить, боялася занедужати ще сильніше. Здається, що в цих людях умерло все людське, коли гроші зайняли трон у їхньому душі. Зі згубною силою багатства, капіталу зштовхнувся й Эжен Растиньяк, що виріс у збіднілій аристократичній сім’ї, до якої був ніжно, всім серцем прив’язаний

Рідним парубка, вихованого в провінції, “довелося приректи себе на тяжкі позбавлення”, щоб дати йому можливість жити й учитися в Парижу. Більші надії покладали на Эжена, від успіхів якого залежало щастя й усі права захищені 2001-2005 благосостояйие всієї сім’ї. Розуміючи й цінуючи самовідданість рідних, Растиньяк вірить, що працьовитість, здатності, наполегливість допоможуть йому зробити кар’єру, досягти матеріального статку, урятувати сім’ю від подальшого зубожіння. Однак життя в Парижу швидко розсіяла його надії на можливість розбагатіти чесною працею. Эжен розуміє, що без зв’язків, первісного капіталу, обману й лицемірства не домогтися успіху в цьому жорстокому світі

Поки він молодий, часто наївний і простодушний, чесний перед собою, здатний на щирі прояви співчуття й милосердя й цим вигідно відрізняється від більшості представників вищого світла, куди його ввела знатна родичка. Але чи надовго вистачить його чесноти, чи не забуде він про власну сім’ю в погоні за успіхом і статком, якщо, уражений і обурений розважливої “Жорстокістю “світла”, він кидає йому виклик наприкінці роману, повідомляє війну, а не вертається до навчання й праці. Мені здається, що, борючись із несправедливістю й бездуховністю такими ж методами, людина не може вийти переможцем з битви, а лише розгубить ті моральні цінності, якими володів до цього