Козацькі пісні, найдавніші за походженням, увібрали в себе історичні реалії своєї доби. Ґрунтуючись на реальних фактах і явищах (боротьба з турецько-татарськими нападниками, перемоги й поразки козацького війська, чужинська неволя тощо), ці пісні передусім витворюють ліричний образ козака — типового представника Запорозької Січі, його внутрішній духовний світ, думки й почуття. Центральна тема — козацький побут, основні мотиви — життя в походах без відпочинку, коли нема де прихилити голови, мотив ностальгії за домівкою, мотив смерті козака. Цим пісням властива і тема волі, воїнської звитяги, возвеличення патріотичного духу, козацької слави.

Чумацькі пісні пов’язані з життям та побутом людей, які за родом своєї діяльності мусили нерідко під час тривалої подорожі долати небезпечні випробування. Далека дорога, хвороба, сум за домівкою, турбота за рідними — усе це відбивалося в чумацькій ліричній пісні. Дуже драматичні пісні про смерть чумака в дорозі далеко від дому. Веселими є пісні про повернення чумака додому, вдалий торг на базарі.

Ремісницьких пісень в Україні збереглось небагато, адже не набули поширення ремісничі цехи, популярні в Західній Європі.

У кріпацьких піснях відображено переживання людей, змушених відбувати панщину, з гірким драматизмом передається їхнє гостре усвідомлення свого підневільного стану.

Рекрутські й солдатські пісні в ліричному тоні осмислюють загрозу тривалої військової служби, розлуку з родиною, епізоди перебування у війську. Примусова військова повинність сприймається героями цих творів відверто негативно, як нещастя, що ставить хрест на майбутньому людини.

Основний мотив жебрацьких пісень — прохання допомогти: дати одяг, їжу чи якісь гроші для існування,— поєднувався з молитовними мотивами накликання добра і процвітання, прохання Божої милості на добродійних людей, що помагають жебракові.

У наймитських і заробітчанських піснях змальовано переживання людей, які через матеріальні нестатки змушені марнувати своє життя і здоров’я на важкій роботі в чужому господарстві.

Висновок. У соціально-побутових піснях відбилися почуття, роздуми не окремих людей, а певних соціальних груп (козаків, чумаків, рекрутів, наймитів тощо), викликані подіями чи обставинами суспільного життя народу, характерними рисами станового побуту.

Опорні слова й поняття: ліричні пісні, соціально-побутові (суспільно-побутові) пісні, соціальні групи, суспільне життя.