Іван Савович Нікітін народився в 1824 році в (1824—1861) Воронежі, учився в духовному училищі й семінарії, але навчання в них не завершив «через охолодження до богословських наук». Вірші писати початків рано - їхньою темою зробилася навколишнього поета провінційне життя («Пісня бобиря», «Зашуміла, розгулялася в поле непогода…» і ін.). Ряд віршів цього прекрасного поета міцно ввійшов у дитяче читання

Іван Савович Нікітін, поет-демократ, виходець із соціальних низів, належав до некрасовскому напрямку в літературі. У його віршах перемежовуються роздуми про народ, його витривалості, життєрадісному й стійкому характері з картинами природи.У дитячих публікацій узаконила використання ряду фрагментів з віршів Нікітіна в якості самостійних поетичних створень. Такий уривок з вірша «Зустріч зими» (1854), у який увійшли строфи, що малюють картину першого снігу: змерзнула ріка, сніг укрив землю й блищить на сонце різнобарвним вогнем. Із щедрістю привітного хазяїна поет запрошує гостю-зиму:

• Де завгодно гуляй,
• Лад мости по ріках
• И килими розстеляйся
• Поет захоплюється стійкістю, витривалістю російської людини:
• Нам не стати звикати
• Нехай мороз твій тріскотить:
• Наша російська кров
• На морозі горить!

Подібно Сурикову, поет цілком покладався на поетичність самої пейзажної картини й не прибігав до яких-небудь витончених поетичних прийомів зображальності. Цей стиль властивий і інший вірш Нікітіна - «Помилуйся, весна наступає…».

Творчістю росіян поетів другої половини XIX століття в історії дитячої дошкільної літератури заповнена прекрасна сторінка. Рішучий крок назустріч реалізму супроводжувався тим, що поети вірно вгадали лад почуттів і особливість дитячого відношення до миру. Образи пейзажної лірики насичені світлим сприйняттям життя й глибокою любов’ю до прекрасної природи Росії. Довідавшись у дитинстві ці вірші, людина через все життя проносить вдячну пам’ять про художників, що відкрили для нього поезію рідної природи