На розпуття в дикому древнім полі

чорний ворон на хресті сидить

Заросла бур’яном степ на волі,

і в траві заіржавів старий щит

На розпуття люди начертали

фатальний напис: "Шлях прямій

багато лих готовить, і навряд чи

ти по ньньому відвертаєш домийся

Шлях праворуч без коня залишить -

побредеш один і сир, і наг, -

а того, хто вліво шлях направить,

зустріне смерть у незнаних полях…"

Моторошно мені! Удалині коштують могили

У них колишнє дрімає вічним сном

"Отзовися, ворон чорнокрилий!

Укажи мені шлях у краї глухому"

Дрімає полудень. На тропах звіриних

жевріють кості в травах. Три шляхи

бачу я в жовтіючих рівнинах

Але куди і як по них іти!

Де рівнина дика граничить?

Хто, лякаючи чуйного коня,

у тиші із синьої далечіні кличе

людським голосом мене?

И один я в поле, і відважно

життя кличе, а смерть в очі дивиться

Чорний ворон сутінно й важливо,

напівсонний, на хресті сидить

Бунін И.А. - Самітність

И вітер, і дощик, і імла

Над холодною пустелею води

Тут життя до весни вмерло,

До весни спорожніли сади

Я на дачі один. Мені темно

За мольбертом, і дує вокно.

Учора ти була в мене,

Але тобі вуж тужливо із мною

Надвечір непогожого дня

Ти мені стала здаватися дружиною…

Що ж, прощай! Як-небудь до весни

Проживу й один - без дружини…

Сьогодні йдуть без кінця

Ті ж хмари - гряда за грядою

Твій слід під дощем у крильця

Розплився, налився водою

И мені боляче дивитися одному

У передвечірню сіру тьму

Мені крикнути хотілося слідом:

"Відвертай, я зріднився з тобою!"

Але для жінки минулого немає:

Розлюбила - і став їй чужий

Що ж! Камін затоплю, буду пити…

Добре б собаку купити

Збережи - » Вірш Буніна «На розпуття» . З'явився готовий твір.