Пушкін… Як багато слів сказано… Як багато ще хочеться сказати…Великий поет залишив нам невичерпні багатства своєї творчості

Не одна плеяда чудових письменників була вихована на лоні його поезії, не одне покоління читачів знайшло в ньому вірного друга й наставника. Але особливі хвилі ніжності, страсті, туги і якийсь сладчайшей сумуй випромінює його любовна лірика. Скільки палких закоханих визнавалися у своїх почуттях віршами Пушкіна!

Глибина почуттів, закладена в їхніх надрах, підносить добутку поета на п’єдестал, недосяжний для інших. Можливо, я покаджу занадто банальної, але мені здається, що лірика Пушкіна вічна, як сама любов. Кожний рядок, кожне слово вбрали в себе часточку душі

чиНе тому знамениті пушкінські “послання” звучать так “искренно, так ніжно”. Саме таким є його прекраснейшее вірш “Мадонна”, написане в 1830 році напередодні одруження з Наталею Гончаровой. 30 квітня Пушкін посилає своїй нареченій лист, у якому говорить про картину італійського художника Пьетро Перуджино: “…годинниками простоюю перед білявою мадонною, схожої на вас як дві краплі води”.

Опис цієї картини й дано у вірші. З найперших рядків ми поринаємо в атмосферу божественності й святості. Здається, що слова виливають ледь уловимий аромат ладану й церковного воску. Всі навколо наповнено чарівним благоговінням

Подібне відчуття створює використовувана автором релігійна лексика, що набудовує читачів на відповідний лад. Такі слова як “обитель”, “марновірно”, “пречиста”, “божественний рятівник”, “ангели”, “під пальмою сіону” поширюють навколо себе ауру побожного преклоніння, виникає ілюзія знаходження в храмі. Вражає те, що чистий вогонь