Панас Фет поет «вічних цінностей» і «абсолютної краси», засновник нових поетичних жанрів - пісні й ліричної мініатюри був представником плеяди поетів, які у своїй творчості отрешались від дійсності й оспівували тільки вічні теми Головним предметом зображення Фета став мир, у якому «краса природи розлита по всій світобудові» і своєю спочиваючою досконалістю протипоставлена «низькому», повному безглуздої суєти, буттю. У його художньому світі все гармонично, розмірно, урівноважено. Ліричний герой у поезії Фета - це образ того героя, переживання, думки й почуття якого відбиті в добутку. Його характер залежить від світовідчування поета

Мені здається, що цей поетичний спокій компенсував повну протиріч реальне життя автора. Ще Тургенєв протиставляв Фету, «великому поетові», поміщика й публіциста Шишкіна, «закоренілого й розлюченого кріпосника, консерватора й поручика all so ch. ru 2001 2005 старого загартування». Можливо, саме тому з такою чуйністю сприймаємо ми «ліричну зухвалість» автора вірша «Ялина рукавом мені стежку завісила». Так у чому ж виражалася ця зухвалість? Як і в більшості інших своїх добутків, автор малює перед читачами нерухливу, на перший погляд, картину, уловивши її сиюминутное стан

Це все те ж, що переходить із одного вірша в інше, прагнення Фета передати красу миті, запам’ятати його у своїх віршах. Як же створюється прекрасний образ? Перші два рядки кожної строфи - назывные речення й речення з однорідними членами. Це дозволяє читачеві побачити намальовану картину, помилуватися її неповторною красою. Два останні рядки - емоційний відгук на побачене

Настрій ліричного героя співзвучно стану природи. Тому таку важливу роль у вірші мають музичні засоби впливу на читача: ритм, звуконаслідування, построфный малюнок. Вітер - значеннєва динаміка в першій частині вірша, тому виправдано алітерацію (достаток шиплячих і свистячих звуків, що передають рух вітру - Всі гудет і колишеться // Листи кружляються в ніг).А дактиль - цей особливий пісенний ритм вірша, що незвичайно сполучить довгі й короткі рядка й наголос наприкінці кожного другого рядка

(У лісі одному// Я не зрозумію; Листи кружляються в ніг // Тонко благаючий ріг, Мертві що мені аркуші// Ніжно привітаєш ти!) Настрій, що викликає побачена картина, точно визначити неможливо. Відчуття неясні, звідси дієслово «не зрозумію», що часто зустрічається й в інших віршах поета. Сам стан суперечливо: «галасливо, і моторошно, і смутно, і весело». Герой начебто розчиняється у світі природи, поринає в її таємничі глибини, намагається зрозуміти прекрасну душу природи».

Виникаюче в шумі вітру сум’яття розвіюється в другій частині вірша під звуки людської присутності «тонко благаючий ріг», «заклик глашатая мідного». Міняється й настрій ліричного героя - два окличні речення («Сладостен заклик мені глашатая мідного!» і «Мертві що мені аркуші!»)свідчать про це. А інверсія («зненацька чується», «мандрівника бедного») допомагає звернути увагу на слова, які, на думку автора, несуть найбільше значеннєве навантаження

Метафора «Ялина рукавом мені стежку завісила» розповідає про те, що ліричний герой олюднює природу, бачить її прекрасну душу, і ми розуміємо, як ялина материнською рукою торкнулася струни душі автора, і почуття очищення, радості буття, щиросердечного трепету й хвилювання передається із книжкової сторінки. Таким чином, у вірші Фета мир природи й людських емоцій зливаються, створюючи неповторне явище російської поезії. Автор, зображуючи свого героя в момент найбільшої емоційної напруги, показує роботу людської душі на тлі прекрасної миті природи, що змушує ще раз задуматися про те, що людина - піщина в океані, що називається «Всесвіт».