У своєму романі “Війна й мир” Лев Миколайович Толстой реализуе кілька мет. Одна з них показати розвиток, “діалектикові душі” героїв добутку. Можна відзначити, що, випливаючи цієї мети, письменник піддає персонажів випробуванням: випробуванню любов’ю, випробуванню сімейним і світським життям, випробуванню смертю. Останнього випробування не уник майже ніхто з головних героїв. Смерть приходить у життя кожного з них по-різному: те уривається загибеллю близької людини, то впивається в груди осколком снаряда, часом пролітає повз темною тінню, залишаючи занепокоєння й страх, а часом просвітління душі, бажання жити довше й краще.

Деяких своїх героїв Толстої “випробовує” навіть не один раз. Наприклад, Андрія Болконского й Пьера Безухова. Андрій Болконский уперше зіштовхується віч-на-віч зі смертю на поле Аустерлица, коли його ранили під час бою. І цей момент є одним з ваяшейших етапів його духовного розвитку. Князеві Андрію відкрилося “високе небо”, він зрозумів, що “все порожнє, усе обман, крім цього нескінченного неба”. Цим “всім” були його прагнення, честолюбні мрії

Друге поранення, уже смертельне, отримане їм під час Бородінського бою, будить у герої жагуче бажання жити, тому що саме в цей момент герой зрозумів нарешті-те сенс життя. Тепер він став міркувати про щось величезному, такому, як країна, народ, відчувати себе часткою цього народу. Він відчув себе часткою цього життя, а колись він уважав себе відособленим від життя людей. Це “просвітління”, цей перехід від “я” до “ми” показаний автором як вище досягнення, як знаходження себе. Він нарешті-те знаходить до тої пори невідомий йому сенс життя (любов божеську) і вмирає

Інший приклад доброчинного впливу “подиху смерті” - це випробування Пьера Безухова. Перше випробування такого роду Пьер переносить під час дуелі з Долоховым через Элен. Тоді, зустрівшись віч-на-віч із неминучим, Пьер починає розуміти, як нерозумно й безглуздо заради примхи вбивати іншого людини

Саме із цього моменту, на мою думку, починається духовне пробудження Пьера. Перенесена Безуховим погроза розстрілу в полоні у французів укупі із впливом нехитрої філософії Платона Каратаева далі відкривають перед Пьером можливість © Алл Соч. РУ 2005 насолоди самим життям, такий, яка вона є в цей момент, що була схована від князя Андрія. Такою унікальною здатністю жити щасливо й дарувати щастя навколишньої володіла з народження Наташа Ростова, що стала згодом дружиною Пьера. Рівний плин її життя порушує лише втручання негативного персонажа Анатоля Курагина, що в підсумку штовхає Наташу до спроби самогубства

Однак вона витримує це випробування смертю. Бажання жити перебороло в Наташе бажання вмерти. Надалі закладена в ній життєва сила, головна складова якої любов, допомагає героїні перебороти кризу

Як не дивно, звістка про смерть Пети, страждання матері допомагають їй знову полюбити життя, жити в ім’я близьких. Однак не завжди смерть або погроза смерті допомагає героям осмислити життя. Наприклад, смерть Лізи, дружини князя Андрія, стає всього лише докором йому, тоді ще холодному й потерявшему інтерес до долі своєї й своїх близьких

Смерть Элен Курагиной, негативного персонажа, показує нам, як непомітна смерть людини, існування якого було настільки ж дрібно й даремно. Відхід з життя Элен не викликає ніякого почуття жалості. Письменник лише мимохіть згадує про нього. Однак, як не дивно, смерть ідеального героя Платона Каратаева також не викликає жалості

Жаль - так, але не жалість. Каратаев не боїться смерті, він приймає неї, як і кожної з атрибутів життя, тому в ній і немає трагічності. Платон Каратаев злився із природою, частиною якої він був, розчинився в ній. Але розчинився не безвісти. Та народна мудрість, що жила в ньому, перейшла до Пьеру Безухова. “…Платон Каратаев залишився назавжди в душі Пьера найдужчим і дорогим спогадом і уособленням усього російського, доброго й круглого…

”. Ми шкодуємо про відхід з життя “цілком гарного” людини. “Треба жити, треба любити, треба вірити”, у такий спосіб Пьер З хов виражає думка самого автора роману про те, як досягти щастя й гармонії із самим собою. Однак не кожний може жити відповідно до цих принципів. Одні герої проходять випробування смертю й продовжують жити, усвідомивши цінність життя й неминучість смерті. Іншим же це усвідомлення приносить лише заспокоєння перед відходом з життя: вони Проходять випробування смертю, що часто виявляється випробуванням життям