Перш ніж почати писати, я задаю себетри питання: що хочу написати, як написатьи для чого написати. А. М.Горький. Недавно довідався, що Горький вносив більші суми в партій - ную касу більшовиків і був одним з головних їх, виражаючись сучасно, спонсорів. Думаю, що пролетарське походження письменника, його бродяче життя замолоду й раннє знайомство з революціонерами сприяли тому, що Олексій Максимович близько зійшовся з людьми, які поставили своєю метою піл - ностью змінити мир шляхом насильства. Але ці зв’язки дуже сильно відбилися на його творчості. У спадщині будь-якого письменника щось може подобається, а щось немає. Одне залишить байдужим, а інше приведе в захват. І це тим більше вірно для величезної й різноманітної творчості А. М.Горького. Ранні його добутки - романти - ческие пісні й легенди - становлять враження зіткнення з теперішнім талантом. Це - справжнє мистецтво - піднесений склад і казкова метафоричность “Пісень” про Сокола И Буревестни - ке. З них увійшли в нашу мову такі блискучі вираження, як, наприклад, “Шаленість хоробрих - от мудрість життя!”, “Породжений плазувати - літати не може!” і інші. Легенди про Ларре й про Даний - до, узяті окремо, є чудовими зразками роман - тической казки. Великий майстер зумів з’єднати їх в одному добутку - “Баба Изергиль”, героїня якого теж, ка - жется, узята з легенди. Роман “Мати” довгий час уважався центральною книгою письменника. Головним доказом цьому судженню служили слова Леніна про своєчасність роману, оскільки багато робітників брали участь у революції несвідомо. Але якщо художні вартості літератури міряти тільки політичної спрямований - ностью, вона вимре, виродиться. І в цьому романі відчувається, що Горький - видатний письменник. Сторінки, присвячені пері - живаниям Ниловны, наприклад, залишають дуже сильне впечатле - ние. Образ же Павла здається досить ходульним. Думаючи про нена - висти революціонерів до уряду, дивуєшся м’якості об - рощення з ними. В “тісній” в’язниці сидять у камерах усього по трьох - чотирьох, книги читають, вільно розмовляють, передачі приймають без обмежень. Відразу пригадуються страшні карти - ны сталінських таборів, намальовані в добутках Шаламова, Солженицына, Домбровського й інших. Можемо зрівняти й з тим, що зараз діється в наших таборах… І як подумаєш, що до цього привели країну такі, як Павло Власов… Але саме головне, що робить роман “Мати” неприйнятним для нас ( як і поеми Маяковського, і “Підняту цілину” ),-це виправдання ідеї насильства, необхідності революційного диктату. З бідністю, неграмотністю, несправедливістю потрібно було бо - роться, але не кривавим терором. І не такими, як горьковский Сатин (п’єса “На дні” ) або Челкаш (оповідання “Челкаш”), було заміняти горьковских же Артамоновых або Гордєєвих (”Справа Арта - моновых”, “Фома Гордєєв”). А саме це й трапилося. Після роману “Мати” письменник створив ще чимало видатних добутків, наприклад, трилогію про своє життя. Але сотрудни - чество з новою владою чимало ушкодило йому. І я часом думаю, як же Горький відповідав на свої три питання ( дивися його выска - зывание в епіграфі), коли писав про роботу ув’язнених на Біло - моро - Балтійськом каналі? Мені завжди цікаво знайомиться із книгами Олексія Максі - мовича. Неправі ті, хто говорить про те, що потрібно відкинути його через непотрібність. Вони бачать у його творчості одне погане. Воно й справді було суперечливим. Однак, як сказав індійський письменник Р. Тагор, якщо закрити двері перед неправдою, те як у неї ввійде істина? Тому не будемо закривати двері, нехай суддею стане час. Але я думаю, великий письменник заслужив собі право назавжди залишитися в пам’яті людей.