Читаючи його утвору, можна чудовим образом виховати в собі людини. В. Г. Бєлінський Пушкін… Його ім’я - ім’я геніального російського поета - невіддільно від Росії. З Пушкіна починається розквіт російської літератури, що висунув її на одне з перших місць у світовій літературі. Творчість Пушкіна всіма коріннями йде в ґрунт національної культури, національної літератури

Роман «Євгеній Онєгін» можна віднести до лірики поета. Лірика Пушкіна - це його поетичний щоденник, сповідь, це його сокровеннейшие й щирі визнання. Вона веде до пізнання людської душі й через пізнання - до її очищення. Тим самим вона й виховує в людині особистість

Роман «Євгеній Онєгін» вражає мене силою й глибиною виражених почуттів самого автора. Пушкіна як би бере мене за руку й веде в мир цікавих характерів, глибоких потрясінь, сильних почуттів. Але сама головне - це мудрість поета, що розкриває перед нами зміст людського життя, її складність і суперечливість. Він пропонує читачеві прийняти …собранье строкатих глав…

Недбалий плід моїх забав, Бессонниц, легких натхнень, Незрілого й зів’ялого років, Розуму холодних спостережень И серця сумних замет. У його роман вкладено все: розум, серце, молодість, мудра зрілість, мінути радості й гіркі годинники без сну - все життя прекрасної, геніальної й веселої людини. Образ автора в романі - це сам Пушкін. И… «він вічно той же, вічно новий», він - один з головних героїв роману

Не випадково в романі так багато ліричних відступів. Вони становлять четверту частину роману, майже два глави, і мають автобіографічний характер. У першому розділі поет говорить про свою творчість, про любов: Любові божевільну тривогу Я безвідрадно випробував, Про свою близькість із Онєгіним і різниці між ними: Завжди я радий помітити різницю Між Онєгіним і мною… Пройшла любов, з’явилася муза…

У другому розділі Пушкін «той же», але він уже й «новий». Він філософськи міркує про життя й смерть; говорить про бажання залишити у світі слід: Прийде, прийде й наш час, И наші онуки в добру годину З миру витиснуть і нас!.. Але я б, здається, бажав, Щоб про мене… Нагадав хоч єдиний звук. Тече вільна далечінь роману. Щиросердечний і духовний мир улюблених пушкінських героїв розсовується, заглиблюється, збагачується

Мудріше copyright