Молодий американець із біблійним ім’ям Ізмаїл (у книзі Буття сказане про Ізмаїла, сина Авраама: «Він буде між людьми, як дикий осел, руки його на всіх і руки всіх на нього» ), знудивши перебуванням на суші й зазнаючи труднощів у грошах, вирішує відправитися в плавання на китобійному судні. У першій половині XIX в. найстарший американський китобійний порт Нантакет - уже далеко не самий великий центр цього промислу, однак Ізмаїл уважає важливим для себе найнятися на судно саме в Нантакете. Зупинившись по дорозі туди в іншому портовому місті, де не в дивину зустріти на вулиці дикуна, що поповнив на невідомих островах команду побывавшего там китобойца, де можна побачити буфетну стійку, виготовлену з величезної китової щелепи, де навіть проповідник у церкві піднімається на кафедру по мотузковим сходам - Ізмаїл слухають жагучу проповідь про поглинений Левіафаном пророку Іоні, пытавшемся уникнути шляху, призначеного йому Богом, і знайомиться в готелі з тубільцем-гарпунником Квикегом. Вони стають закадычными друзями й вирішують разом надійти на корабель

У Нантакете вони наймаються на китобоец «Пекод», що готується до виходу в трирічне кругосвітнє плавання. Тут Ізмаїл довідається, що капітан Ахав (Ахав у Біблії - нечестивий цар Ізраїлю, що встановив культ Ліпила й переслідував пророків), під початком якого йому має бути йти в море, у минулому своєму рейсі, единоборствуя з китом, втратив ногу й не виходить із тих пор з похмурої меланхолії, а на кораблі, по дорозі додому, навіть перебував якийсь час несповна розуму. Але ні цій звістці, ні іншим дивним подіям, що змушують думати про якусь таємницю, пов’язаної з «Пекодом» і його капітаном, Ізмаїл поки ще не надає значення. Зустрінутого на пристані незнайомця, що пустився в неясні, але грізні пророцтва про долю китобойца й всіх зарахованих у його команду, він приймає за божевільного або шахрая-жебрака. І темні людські фігури, уночі, потай, що піднялися на «Пекод» і потім немов розчинилися на кораблі, Ізмаїл готовий уважати плодом власної уяви

Лише через кілька днів після відплиття з Нантакета капітан Ахав залишає свою каюту й з’являється на палубі. Ізмаїла уражений його похмурим виглядом і віддрукувався на особі неизбывной внутрішнім болем. У дошках палубного настилу завчасно просвердлені отвори, щоб Ахав міг, зміцнивши в них кістяну ногу, зроблену з полірованої щелепи кашалота, зберігати рівновага під час хитавиці. Спостерігачам на щоглах відданий наказ особливо зірко виглядати в море білого киту. Капітан болісно замкнутий, ще жорсткіше звичайного вимагає беззаперечної й негайної слухняності, а власні мовлення й учинки різко відмовляється пояснити навіть своїм помічникам, у яких вони найчастіше викликають здивування. «Душу Ахава, - говорить Ізмаїл, - суворою хуртовинною зимою його старості сховалася в дупластий стовбур його тіла й ссала там тужно лапу мороку».

Уперше вийшов у море на китобойце Ізмаїл спостерігає особливості промислового судна, роботи й життя на ньому. У коротких главах, з яких і складається вся книга, утримуються описи знарядь, прийомів і правил полювання на кашалота й видобутки спермацету з його голови. Іншого глави, «китоведческие» - від поданого книзі зводу згадувань про кити в самого різного роду літературі до докладних оглядів китового хвоста, фонтана, кістяка, нарешті, китів із бронзи й каменю, навіть китів серед зірок, - протягом усього роману доповнюють оповідання й замикаються з ним, повідомляючи події новий, метафізичне вимір

Один раз за наказом Ахава збирається команда «Пекода». До щогли прибитий золотий еквадорський дублон. Він призначений тому, хто першим помітить кит-альбіноса, знаменитого серед китобоїв і прозваного ними Моби Дикий. Цей кашалот, що наводить жах своїми розмірами й лютістю, білизною й незвичайною хитрістю, носить у своїй шкірі безліч ніколи спрямованих у нього гарпунів, але у всіх сутичках з людиною залишається переможцем, і нищівна відсіч, що одержували від нього люди, багатьох привчив до думки, що полювання на нього загрожує страшними нещастями. Саме Моби Дикий позбавив Ахава ноги, коли капітан, виявившись наприкінці погоні серед уламків розбитих китом вельботів, у приступі сліпої ненависті кинувся на нього з одним лише ножем у руці. Тепер Ахав повідомляє, що має намір переслідувати цього киту по всіх морях обох півкуль, поки біла туша не захитається у хвилях і не випустить свій останній, чорної крові, фонтан. Дарма перший помічник Старбек, строгий квакер, заперечує йому, що мстити істоті, позбавленому розуму, що вражає лише по сліпому інстинкті, - божевілля й богохульство. У всім, відповідає Ахав, переглядають крізь безглузду маску невідомі риси якогось розумного початку; і якщо ти повинен разити - рази через цю маску! Білий кит нав’язливо пливе в нього перед очами як втілення всякого зла. Із захватом і люттю, обманюючи власний страх, матроси приєднуються до його прокльонів Моби Дику. Троє гарпунників, наповнивши ромом перевернені наконечники своїх гарпунів, п’ють за смерть білого киту. І тільки корабельний юнга, маленьке негреня Пип, молить у Бога порятунку від цих людей

Коли «Пекод» уперше зустрічає кашалотів і вельботи готуються до спуска на воду, п’ятеро темнолицих примар раптом з’являються серед матросів. Це команда вельбота самого Ахава, вихідці з якихось островів у Південній Азії. Оскільки власники «Пекода», думаючи, що під час полювання від одноногого капітана вже не може бути користі, не передбачили веслярів для його власного човна, він провів їх на корабель таємно й дотепер укривав у трюмі. Їхній проводир - лиховісного виду літній парс Федалла.

Хоча всяке зволікання в пошуках Моби Дика болісно для Ахава, він не може зовсім відмовитися від видобутку китів. Обгинаючи мис Доброї Надії й перетинаючи Індійський океан, «Пекод» веде полювання й наповнює бочки спермацетом. Але перше, про що запитує Ахав при зустрічі з іншими судами: чи не траплялося тим бачити білого киту. І відповіддю найчастіше буває оповідання про те, як завдяки Моби Дику загинув або був покалічений хто-небудь із команди. Навіть посередині океану не обходиться без пророцтв: напівбожевільний матрос-сектант із ураженого епідемією корабля заклинає страшитися долі святотатців, що дерзнули вступити в боротьбу із втіленням Божого гніву. Нарешті «Пекод» сходиться з англійським китобойцем, капітан якого, загарпунив Моби Дика, одержав глибоку рану й у результаті втратив руку. Ахав поспішає піднятися до нього на борт і поговорити з людиною, доля якого настільки схожа з його долею. Англієць і не помышляет про те, щоб мстити кашалотові, але повідомляє напрямок, у якому пішов білий кит. Знову Старбек намагається зупинити свого капітана - і знову дарма. За замовленням Ахава корабельний коваль кує гарпун з особливо твердої сталі, на загартування якого жертвують свою кров троє гарпунників. «Пекод» виходить у Тихий океан

Друг Ізмаїла, гарпунник Квикег, важко занедужавши від роботи в сирому трюмі, почуває наближення смерті й просить теслі виготовити йому непотопляемый труна-челн, у якому він міг би пуститися по хвилях до зоряних архіпелагів. А коли зненацька його стан змінюється на краще, непотрібний до часу труна вирішена проконопатити й засмолити, щоб перетворити у великий поплавець - рятувальний буй. Новий буй, як і покладено, підвішений на кормі «Пекода», чимало дивуючи своєю характерною формою команди зустрічних судів

Уночі у вельботі, біля вбитого киту, Федалла повідомляє капітанові, що в цьому плаванні не призначено тому ні труни, ні катафалка, але два катафалки повинен побачити Ахав на море, перш ніж умерти:

один - споруджений нелюдськими руками, і другий, з деревини, произросшей в Америці; що тільки пенька може заподіяти Ахаву смерть, і навіть у цю останню годину сам Федалла відправиться поперед нього лоцманом. Капітан не вірить: при чому отут пенька, мотузка? Він занадто старий, йому вже не потрапити на шибеницю

Усе виразніше ознаки наближення до Моби Дику. У лютий шторм вогонь Святого Эльма розпалюється на вістря викуваного для білого киту гарпуна. Тої ж уночі Старбек, упевнений, що Ахав веде корабель до неминучої загибелі, коштує у дверей капітанської каюти з мушкетом у руках і все-таки не робить убивства, зволівши підкоритися долі. Бура перемагнічує компаси, тепер вони направляють корабель ладь із цих вод, але вчасно помітив це Ахав робить нові стрілки з вітрильних голок. Матрос зривається із щогли й зникає у хвилях. «Пекод» зустрічає «Рахіль», що переслідувала Моби Дика тільки напередодні. Капітан «Рахілі» благає Ахава приєднатися до пошуків загубленого під час учорашнього полювання вельбота, у якому був і його дванадцятирічний син, але одержує різку відмову. Відтепер Ахав сам піднімається на щоглу: його підтягують у сплетеній із тросів кошику. Але коштує йому виявитися нагорі, як морський яструб зриває з його капелюх і несе в море. Знову корабель - і на ньому теж ховають погублених білим китом матросів

Pages: 1 2