Цей добуток дуже складно переказати. Центром цього добутку є особистість автора, головний герой цього роману письменник і льотчик. У цьому романі описані кілька історій, цікава глава «Товариші». Сент-Екзюпері розповідає про аварії, що відбулася з льотчиком в Андах, про те, як він загублений у снігах людина змушує себе повзти вперед, забуваючи про біль, його піднімає почуття відповідальності спочатку за дружину, потім за себе, за пошту, за товаришів, які чекають його повернення, він за все у відповіді. Тема -відповідальності не нова для Сент-Екзюпері, чи не найголовніша в «Планеті людей».

Інший випадок розповідає про потерпілих аварію в лівійській пустелі вмираючих від спраги й утоми. Цей випадок був самим Сент-Екзюпері і його механіком: «Так хіба я про себе…». От воно, що нестерпно думати про тих, хто вас чекає й спонукуваних любов’ю близьких, герої роблять справжнє чудо: «Вони вириваються з полону пісків і вертаються назад до людей. Сент-Екзюпері зустрічає в поїзді подружню пару, ще молоду, але вже побляклу від постійних негод, поруч із ними дитина, але всі вони приречені, люди звикаються з убогістю, як звикаються сбездельем.