Це, по суті, спогад. Тім Уингфилд розповідає про тім часі - між двома війнами, - коли він жив у Сент-Луїсі з матір’ю Амандой Уингфилд - жінкою, наділеної величезним життєлюбством, але не вміє пристосуватися до сьогодення й запекло чіпляється за минуле, і сестрою Лаурою - мрійницею, перенесшей у дитинстві серйозну хворобу, - одна нога в неї так і залишилася злегка коротше інший. Сам Том, поет у душі, служив тоді у взуттєвій крамниці й болісно страждав, займаючись ненависною справою, а по вечорах вислухував нескінченні оповідання матері про її життя на Півдні, про залишені там шанувальників і інших дійсних і мнимих перемогах…

Аманда нетерпляче чекає успіху дітей: просування по службі Тома й вигідного заміжжя Лаури. Вона не хоче бачити, як ненавидить свою роботу син і як боязкий і відлюдна дочка. Спроба матері влаштувати Лауру на курси машинопису терпить крах - у дівчини від страху й нервової напруги так трясуться руки, що вона не може вдарити по потрібній клавіші. Добре їй тільки будинку, коли вона возиться зі своєю колекцією скляних звіринок

Після невдачі з курсами Аманда ще більше зацикливается на заміжжі Лаури. Паралельно вона намагається впливати на сина - намагається контролювати його читання: вона переконана, що романи Лоуренса - улюбленого письменника сина - зайво брудні. Дивним Аманде здається й звичка Тома проводити майже всі вільні вечори в кіно. Для нього ж ці походи - спосіб утекти від монотонної повсякденності, єдина віддушина - як для сестри скляний звіринець

Вибравши підходящий момент, Аманда вириває в Тома обіцянка привести в будинок і познайомити з Лаурою якого-небудь пристойного парубка. Якийсь час через Том запрошує до обіду свого колегу Джима О’коннора, єдиної людини в магазині, з ким він у близьких стосунках. Лаура й Джим училися в одній школі, але для Джима несподіванка, що вона сестра Тома. Лаура, ще школяркою, була закохана в Джима, що завжди перебував у центрі загальної уваги - блищав у баскетболі, керував дискусійним клубом, співав у шкільних постановках. Для Лаури знову побачити цього принца своїх дівочих мрій - теперішній шок. Потискуючи йому руку, вона ледве не непритомніє й швидко ховається у своїй кімнаті. Незабаром під пристойним приводом Аманда відсилає до неї Джима. Парубок не довідається Лауру, і їй самої доводиться відкрити йому, що вони давно знайомі. Джим із працею згадує дівчину, який дав у школі прізвисько Блакитна Роза. Цей славний, доброзичливий парубок не настільки вуж превстиг у житті, як обіцяв у шкільні роки. Правда, він не втрачає надії й продовжує будувати плани. Лаура поступово заспокоюється - своїм щирим, зацікавленим тоном Джим знімає з її нервова напруга, і вона поступово починає говорити з ним як з давнім іншому

Джим не може не бачити страшної закомплексованности дівчини. Він намагається допомогти, переконує, що її кульгавість зовсім не впадає в око, - ніхто в школі навіть не зауважував, що вона носить спеціальне взуття. Люди зовсім не злі, намагається він втолкувати Лаурі, особливо коли довідаєшся їх ближче. Практично в усіх що-небудь так не ладиться - не годиться вважати себе гірше всіх. На його думку, головна проблема Лаури полягає в тім, що вона вбила собі в голову: тільки в неї все плохо…

Лаура запитує про дівчину, з якої Джим зустрічався в школі, - говорили, що вони обручилися. Довідавшись, що ніякого весілля не було й Джим давно вже ee не бачив, Лаура вся розцвітає. Відчувається, що в душі ee зародилася боязка надія. Вона показує Джиму свою колекцію скляних фігурок - вищий знак довіри. Серед звіринок виділяється єдиноріг - вимерла тварина, ні на кого не схоже. Джим відразу обертає на нього увага. Тому, напевно, нудно стояти на одному полку з пересічними тваринами начебто скляних конячок?

Через відкрите вікно з ресторану навпроти доносяться звуки вальсу. Джим запрошує Лауру танцювати, та відмовляється - боїться, що віддавить йому ногу. «Але я ж не скляний», - зі сміхом говорить Джим. У танці вони все-таки натрапляють на стіл, і забутий там єдиноріг падає. Тепер він такий же, як усе: у нього відламав ріг

Джим з почуттям говорить Лаурі, що вона незвичайна дівчина, не схожа ні на кого - зовсім як її єдиноріг. Вона гарна, У неї є почуття гумору. Таких, як вона, - одна на тисячу. Словом, Блакитна Роза. Джим цілує Лауру - прояснена й перелякана, та сідає на диван. Однак вона неправильно витлумачила цей рух душі парубка: поцілунок - просто знак ніжної участі Джима в долі дівчини й ще - спроба змусити неї повірити всебя.

Однак, побачивши реакцію Лаури, Джим лякається й квапиться повідомити, що в нього є наречена. Але Лаура повинна вірити: у неї теж усе буде добре. Треба тільки перебороти свої комплекси. Джим продовжує вирікати типово американські банальності начебто «людин - сам хазяїн своєї долі» і т.п., не зауважуючи, що на особі Лаури, що тільки що излучали божественне сяйво, проступає вираження нескінченного смутку. Вона простягає Джиму єдинорога - на пам’ять про цей вечір і оней.

Поява в кімнаті Аманди виглядає явним дисонансом всьому происходящему тут: та тримається грайливо й майже впевнена, що наречений на гачку. Однак Джим швидко вносить ясність і, повідомивши, що повинен квапитися - йому ще потрібно зустріти на вокзалі наречену, - откланивается й іде. Не встигає ще закритися за ним двері, як Аманда вибухає й улаштовує синові сцену: до чого був цей обід і всі витрати, якщо парубок зайнятий? Для Тома цей скандал - остання крапля. Кинувши роботу, він іде з будинку й пускається встранствия.

В епілозі Том говорить про те, що йому ніколи не вдасться забути сестру: «Я и не знав, що так віддано тобі, що не можу зрадити». У його уяві виникає прекрасний образ Лаури, що задуває перед сном свічу. «Прощай, Лаура», - сумно вимовляє Том

В. И. Бернацкая

Джерело: Всі шедеври світової літератури в короткому викладі. Сюжети й характери. Закордонна література XX століття. М.: «Олімп»; ТОВ «Видавництво ACT».