Нэдокоро Мицусабуро (Мицу), прокинувшись до світанку, знову й знову намагається знайти почуття надії, але марне. Він згадує свого товариша, що роздягнувся догола, пофарбував голову червоною фарбою й повісився. За рік до смерті той перервав заняття в Колумбійському університеті, повернувся на батьківщину й лікувався від легкого психічного розладу. Перед від’їздом з Америки товариш зустрів молодшого брата Мицу - Такаси, що приїхав туди в складі театрального колективу, що поставив п’єсу «Наша власна ганьба». У цьому колективі були учасники політичних подій 1960 р., коли студенти протестували проти японо-американського «договору безпеки» і зірвали відвідування Японії президентом США.

Тепер раскаявшиеся учасники студентського руху своїм спектаклем як би просили прощення в американців. Такаси збирався, приїхавши в Америку, кинути трупу й подорожувати самостійно, але боячись, що його вистелють із країни, не зробив цього. Товариш Мицу теж брав участь у студентських виступах і одержав удар кийком по голові - з тих пор у нього з’явилися симптоми маніакально-депресивного психозу. Після зустрічі з товаришем Такаси дійсно кинув трупу, і від нього довго не було звісток. І от нарешті Такаси повідомив, що приїжджає. Мицу думає, чи розповісти братові про свою неповноцінну дитину, що перебуває в клініці, міркує, як пояснити йому пияцтво дружини, з якої брат ще не знайомий. Коли Такаси приїжджає, дружина Мицу Нацуко швидко знаходить із ним загальна мова. Такаси пропонує Мицу повернутися на Сикоку в рідне село й почати нове життя

В Америці Такаси познайомився із власником універмагів на Сикоку. Той хоче купити приналежній їхній сім’ї стародавня комора, перевезти його в Токіо й відкрити в ньому національний ресторан. Братам потрібно поїхати на батьківщину, щоб спостерігати за його розбиранням

Крім того, Такаси цікавиться минулим їхнього роду. Він чув оповідання про те, що сто років тому, в 1860 р., їхній прадід убив свого молодшого брата й з’їв шматочок м’яса з його стегна, щоб довести владі свою непричетність до заколоту, піднятому братом. Мицу чув іншу версію: після повстання прадід допоміг своєму братові зникнути в лісі й бігти в Коти. Відтіля брат прадіда переправився морем у Токіо, перемінив ім’я й пізніше став видатною людиною. Прадід одержував від нього листа, але нікому не розповідав про це, тому що з вини брата в селі було вбито багато людей, і прадід боявся, що гнів односільчан обрушиться на його сім’ю

Такаси і його «гвардія» - зовсім юні Хосио й Момоко, що дивляться в рот своєму кумиру, - відправляються на Сикоку. Через два тижні до них приєднуються Мицусабуро із дружиною. Нацуко вирішує кинути пити. Такаси радується знову знайденим корінням. Сільської молоді потрібний лідер - людин, схожий на брата прадіда Мицу й Такаси. Самі вони нічого не можуть зробити толком: задумали розводити курей, але до того невміло узялися за роботу, що кілька тисяч курчат от-от передохнуть від голоду. Дзин - колишня нянька Мицу й Такаси - боїться, чи не виселять її з усім сімейством, але Мицу заспокоює її: вони із братом збираються продати тільки комору; земля, головний будинок і флігель залишаться, так що ніхто не позбавить її житла

У сільському храмі зберігається урна з порохом брата S - старшого брата Мицу й Такаси, убитого в сутичці з жителями сусіднього корейського селища. Корейці-спекулянти, визнав, де в селі заховане рис, неодноразово крали його й відвозили продавати в місто. Селянам, що вкривали рис, було невигідно звертатися в поліцію, от вони й стали підбурювати місцеву молодь провчити корейців. Під час першого нальоту на корейське селище вбили одного корейця, під час другого нальоту повинен був загинути японець. Брат S під час бійки не намагався захищатися й добровільно приніс себе в жертву. Мицу вважає, що брат S болісно переживав, що під час першого нальоту він і його приятелі украли в корейців самогон і тягучки. Такаси здається, начебто він пам’ятає, як брат S, одягнений у форму курсанта школи морських льотчиків, передуючи хлопцями із села, викликає на бій самих сміливих хлопців з корейського селища. Мицу впевнений, що все це - плід фантазії Такаси, що тоді, в 1945 р., був ще свеем маленьким. Недоумкувата мати, що брат S насильно возив у психіатричну лікарню, навіть не захотіла попрощатися з покійним, тому його просто кремировали й порох його залишився в храмі. Сестра Мицу й Такаси, дуже любившая музику, теж була не цілком нормальна й покінчила із собою. Їхня нянька Дзин уважає, що Нацуко народила неповноцінної дитини через погану спадковість чоловіка. Нацуко знову починає питися

Кури, яких розводила місцева молодь, подохли. Такаси їде в місто, щоб порадитися із власником супермаркету ( щовзяли на себе половину витрат по розведенню курей), як бути далі. Молоді люди сподіваються, що той зможе вмовити власника супермаркету не порушувати проти її позов. Крім того, він припускає одержати від власника супермаркету задаток за комору. Власник супермаркету - кореєць, він - один з тих, кого пригнали сюди колись на лісорозробки. Поступово він скупив землю у своїх односільчан і розбагатів, прибравши до рук всю торгівлю вдеревне.

Такаси вирішує організувати футбольну команду й тренувати в ній місцевих юнаків. Він стає їхнім проводирем. Мицу згадує, як в I860 р. брат прадіда вчив односільчан боротися бамбуковими піками. Такаси мріє бути схожим на нього. У сні Мицу образ брата прадіда зливається з образом Такаси. Мицу чув від матері, що повстання 1860 р. відбулося від жадібності селян, яких очолював брат прадіда. Селяни зруйнували й спалили головний будинок у маєток Нэдокоро. Вони захопили б і комора, де замкнувся прадід, але в селян були дерев’яні піки, а в прадіда - рушниця. Брат прадіда був в очах сім’ї Наэдокоро небезпечним безумцем, що спалили свій власний будинок. Мати звертала увагу, що в селян були дерев’яні піки, а в прадіда - рушниця

Настоятель приносить Мицу записки його старшого брата, що загинув на фронті, - брат S незадовго до своєї смерті передав їх йому. Настоятель розповідає Мицу свою версію подій I860 р. Він говорить, що перед самим повстанням у село приїхав посланець із Коти, що і привіз рушницю. Він зустрівся із прадідом і його братом. Бачачи назріваюче невдоволення селян, вони вирішили, що найкраще - дати йому вихід, тобто підняти повстання. Відомо, що керівників повстання завжди заарештовували й карали. Але братові прадіда було обіцяно, що якщо він устане на чолі місцевих юнаків, які в основному були другими й третіми синами в сім’ях, тобто зайвими ротами, то йому допоможуть бігти в Коти. Повстання тривало п’ять доби, і в результаті вимога селян про ліквідацію системи попереднього податку було задоволено. Однак ватажки бунту замкнулися в коморі й вчинили опір людям князя. Прадід придумав, як їх відтіля виманити. Їх стратили всіх, крім брата прадіда, що зник влесу.

Мицу відмовляється читати записки старшого брата, їх читає Такаси. Він бачить у старшому браті родинну душу, називає його «активним творцем зла». Такаси говорить, що, якби жив у часи старшого брата, цей щоденник міг би виявитися його власним

У ріці тоне хлопчик, і футболісти під керівництвом Такаси рятують його. Такаси стає визнаним лідером місцевої молоді. Мицу хоче повернутися в Токіо. Він, начебто пацюк, що завжди прагне до свій норі. Він почуває себе чужинцем у селі. Нацуко ж заявляє, що залишається в селі. Мицу відкладає від’їзд, але перебирається в комору. Нацуко залишається в будинку з Такаси, Хосио й Момоко. Вона знову кидає пити, тому що на цьому наполягає Такаси. Такаси розповідає місцевої молоді про повстання I860 р., про те, як його призвідники змусили приєднатися до них і інші села; молодь дало волю своїй дикій вдачі, трощила все на своєму шляху. Селяни виявилися під владою жорстоких молодиків. Тому коли прийшли люди князя й молодь спробувала пручатися, дорослі селяни не підтримали її. Хлопці з футбольної команди відчули себе молоддю, що повстала в I860 р. Такаси хоче відродити бунтарський дух їх предків

У супермаркеті влаштовують новорічну роздачу товарів. Неходові товари безкоштовно роздають місцевим жителям, кожному по одній речі. У дверей збирається юрба, починається тиснява. Стараннями Та-каси роздача переростає в грабіж, він намагається, щоб у ньому взяли участь всі жителі села. Події приймають націоналістичний характер: адже власник супермаркету - кореєць. Ватажок місцевої молоді, що розводив курей, хоче вигнати власника супермаркету й створити колективне правління з жителів села. Такаси його підтримує. Місцеві жителі вже каються, що грабували універмаг, але Такаси зняв усе на плівку й позбавив їхньої можливості відректися від грабежу

Pages: 1 2