Французовой Балкою називалася частина родючої річкової долини у двадцятьох милях до південно-сходу від Джефферсона, округ Йокнапатофа, штат Міссісіпі. Ніколи це була колосальна плантація, останки якої - короб величезного будинку, зруйновані стайні й бараки для рабів, що заросли сади - іменувалися тепер садибою Старого Француза й належали поряд із кращими землями в окрузі, крамницею, бавовноочисною машиною й кузнею шістдесятирічному Біллові Варнеру, головній людині в цих місцях. Сусідами його були усе більше небагаті фермери, що власноручно обробляють свої ділянки, і зовсім уже бідні орендарі. По великій своїй ліні розпорядження крамницею, хлопкоочистителем і наділами орендарів Білл передоручив дев’ятому зі своїх шістнадцяти дітей, Джоди.

До це-те Джоди Варнеру якось надвечір у крамницю й з’явилася непоказна літня людина, представився Эбом Сноупсом і повідомив, що бажає орендувати ферму. Джоди не заперечував, про що пошкодував, коли довідався, що за Сноупсом значиться, хоча ніхто й не міг этого довести, кілька спалених сараїв, - у такий спосіб він зганяв образу на або не догодили йому хазяїв. Про цьому Джоди розповів В. К. Рэтлиф, роз’їзний торговець швейними машинками, у своїй бричці безупинно колесила по всій окрузі й тому володіла масою коштовних відомостей, завдяки яким так ще своєї всіма визнаної проникливості, крім основного товару, небезуспішно приторговував худобою, землею й усяким скарбом. Не бажаючи терпіти збитку, Джоди став пропонувати різні поступки й у результаті змушений був взяти сина старого Сноупса, Флема, прикажчиком у свою крамницю, чим був покладений початок переможній навалі Сноупсов на Французову Балку, Йокнапатофу, а потім і на Джефферсон. Переможному й неостановимому в силу того, що Сноупси були людьми особливої породи - всі вони, за найрідшим виключенням, відрізнялися безмежною жадібністю, міцною хваткою, завзятістю, а також відсутністю деяких якостей, здавалося б, невід’ємно властивій людській природі; вдобавок Сноупсов було дуже багато, і коштувало одному з них піднятися ледве вище по суспільним сходам, як на місці, що звільнилося, виявлявся черговий Сноупс, що, у свою чергу, тяг за собою всі нових і нових родичей.

Дуже незабаром з боку вже не зрозуміти було, хто - Сноупс або Варнер - був справжнім хазяїном крамниці, а ще трохи пізніше в руках Флема якимось образом виявилася кузня Варнеров, і в ній відразу влаштувалися двоє Сноупсов, Эк і А. О. Пройшло ще небагато часу, і Флем перебрався зі знімної квартири у Варнеров будинок

Молодшої дочки Білла Варнера до тієї пори ще не здійснилося й тринадцяти, але при цьому Дзиґа найменше походила на кутасту дівчинку-підлітка, - зі своєю досконалістю форм і достатком плоті вона могла б бути гідною учасницею дионисийских ходів, втім, змусити неї прямувати куда-либо було завданням непосильної нікому, тому що росла вона непоправною, безмежною ледаркою, як якби не тільки не була причетна до навколишньому світу, але жила в самодостатній позачасовій самітності істоти, що споконвічно пізнало всю можливу мудрість. Коли Юлі здійснилося вісім, Джоди наполіг, щоб вона пішла в школу, але для цього йому довелося на заняття й із занять возити сестру на своєму коні, без чого, як він незабаром зрозумів, однаково не можна було б обійтися, оскільки не її, восьмирічну, уже щосили всі, як один, витріщалися ледарі, що коротали дні на терасі Варнеровой крамниці. Доучитися Юлі було не призначене - одного чудового дня вчитель Лэбоув зник зі школи й із Французовой Балки. Лэбоув пішов у вчителя тільки заради можливості оплачувати навчання в університеті, але по закінченні її залишився в школі, зачарований волоокої Юноной, одночасно гранично непристойн і недоторканної, хоча й чітко розумів, що рано або пізно щось відбудеться, що він буде розбитий і знищений. Так і трапилося: виявившись після уроків наодинці із Дзиґою, він накинувся на неї, до болю стис в обіймах, але та мовчачи й рішуче вивільнилася, облила його презирством і спокійно вийшла на вулицю, де її чекав брат. Навіть переконавшись, що Дзиґа нічого не сказала Джоди, Лэбоув негайно біг ладь, і з тих пор його ніхто ніколи не бачив

Як оси навколо спілого персика, навколо Дзиґи безупинно вилися спочатку - коли їй здійснилося чотирнадцять - пятнадцати-семнад-цатилетние молодики, на наступний рік - уже майже дорослі чоловіки років вісімнадцяти - двадцяти; на сімнадцятому ж році життя Дзиґи настала черга самостійних людей із власними рисаками й пролетками. З них вона, мабуть, виділяла молодого плантатора Хоука Маккэрона, за що сільські залицяльники Дзиґи спробували було провчити його і якось у пустельному місці зупинили пролетку, у якій Маккэрон віз її додому з танців, але він відбився від цілої їхньої зграї, і тієї ж уночі за зламану в бійці руку Дзиґа принесла в дарунок своєму лицареві те, чого при всім бажанні не могла подарувати більше нікому. Три місяці через всі пролетки, у тому числі й Маккэронова, як одна, безвісти пропали з околиць Французовой Балки, а ще через кілька днів Білл Варнер повіз дочку й свого прикажчика в Джефферсон, де швидко оформив шлюб Дзиґи й Флема Сноупса, а також виправив на ім’я останнього дарчу на садибу Старого Француза. Відразу після цього молоді відправилися в Техас. В ідіота Айка Сноупса, двоюрідного братика Флема, була своя волоока Юнона - корова Минка Сноупса, що Білл Варнер присудив фермерові Х’юстону за те, що Минк дозволяв їй з місяця на місяць пастися на Хьюстоновом вигоні. Х’юстон щораз проганяв закоханого від його пасії, і Айк повів корову, тому що й ідіотові властиве прагнення на щастя, але втікачів повернули й розлучили. Бачачи, однак, як страждає скривджений Богом Айк, Рэтлиф умовив Х’юстона віддати корову Айку, і їх обох оселили в стійлі при постоялому дворі миссис Литтлджон, для якої Айк робив деяку брудну роботу з господарства. Але із цього став покористуватися новий Сноупс, Лэмп, що зайняв після від’їзду Флема місце прикажчика в крамниці - він виламав дошку в задній стінці стійла й за помірну плату допускав сусідніх фермерів помилуватися спільним життям Айка і його незвичайної подруги. Рэтлифу завжди було дорого людське достоїнство, і він вирішив припинити знущання над ідіотом, для чого підказав двом оставшимся зацікавленим Сноупсам - Эку й А. О. - нібито старий спосіб позбавити родича від протиприродної пристрасті: треба було нагодувати Айка м’ясом цієї самої корови, але для цього її спершу випливало викупити, і Сноупси скрепя серце скинулись, причому А. О., теперішній Сноупс, безбожно обставив Эка - Сноупса, як потім з’ясувалося, не зовсім сьогодення

Угода ця стала не єдиним продовженням історії з коровою, тому що Минк Сноупс, єдиний із клану не володів умінням заробити грошей, але при цьому, можливо, самий завзятий і запеклий із всіх Сноупсов, не міг простити Х’юстону заволодіння худобиною. Одного чудового дня він взяв рушницю й на лісовій стежці уклав Х’юстона пострілом у груди. Труп Минк сховав у згнилій зсередини колоді й спочатку думав, що йому нема чого побоюватися, оскільки Х’юстон був зовсім самотній - його молода дружина трагічно й безглуздо загинула. Але залишався ще собака, що стала ночі безперервно душераздирающе вити в місця, де було заховане тіло хазяїна. А до того ж дружина Минка, відразу догадавшись про те, що трапилося,, пішла в селище й там запевняла всіх, що Минк ні в чому не винний, чим, зрозуміло, збудила підозри шерифа

Кілька днів Минк сидів у себе на фермі чекаючи грошей на втечу, але Лэмп, на який він сподівався, не давав про себе знати, і тоді Минк відправився в селище. Родич був украй здивований, що Минк ще не біг, - у день зникнення Х’юстона Лэмп бачив у гаманці фермера, принаймні, полсотни доларів і перебував у впевненості, що Минк скористався цими грішми, щоб забратися подалі. Усвідомивши, що гроші усе ще в кишені небіжчика, Лэмп побажав вступити в частку з родичем і відправився з ним на ферму, але там Минк зв’язав його, а сам пішов у ліс, з величезною працею витяг Х’юстона з колоди й відніс у ріку. Але коли він повернувся за рукою, що відвалилася, трупа, у колоди його вже чекав шериф з помічниками. У Джефферсонской в’язниці Минк повторював і повторював, що всі він зробив правильно, от тільки, на жаль, Х’юстон став розвалюватися…

Pages: 1 2