Норвегія початку XX в. Герой - Вилфред Саген, Маленький Лорд, росте в лицемірній атмосфері багатої буржуазної сім’ї. Неабиякій натурі чотирнадцятилітнього хлопчика претит удавання матері (батька немає в живі) і інших родичів, їхнє прагнення відгородити його від теперішнього життя. Герой не допускає у свій внутрішній мир нікого. Однак, намагаючись самоствердитися, Вилфред використає ту ж зброю, що й зневажувані їм навколишні, - удавання. «У нього було ще одне життя <…>, зовсім не схожа на ту, яку вони собі малювали».

Прокинувшись ранком після прийому гостей, що влаштувала напередодні мати, Вилфред почуває себе роздратованим, все викликає в нього нудоту: сама кімната, її заходи, думка про те, що треба йти в школу. Користуючись впливом на матір, він просить у неї дозволу пропустити заняття в школі й поїхати на Бюгде: він сподівається знайти під поталим снігом рослини, яких бракує в гербарії. Коли мати ненадовго виходить із кімнати, він відмикає секретер і краде з її гаманця півтори крони. Потім приписує у видатковому аркуші акуратним почерком матері суму, що тільки що привласнив. Звичайно ж він їде не на Бюгде. Ціль його подорожі - один з районів міста з дурною репутацією. Проїжджаючи в трамваї по цих місцях, Вилфред почуває знайомий уже солодкий озноб у тілі. У підворітті одного з будинків він, пускаючи в хід гроші й своє вміння впливати на навколишніх, знаходить одноденних друзів, у компанії яких робить пограбування тютюнової крамниці. Зрозуміло, герой іде на це лише з бажання випробувати сильні відчуття, відчути влада над людьми: гроші з каси він кидає хлопчиськам, як подачку. Перед відходом із крамниці Маленький Лорд завдає сильного удару старому крамареві. Той, приголомшений, падає. Тепер у Вилфреда є ще одна таємниця, кепський учинок, про яке знає він один, - заради цього варто жити! У стані блаженного умиротворення герой вирішує порадувати радість - пише їй почерком директора школи подячне лист за виховання сина

Друге, таємне життя Вилфреда день за вдень усе більше захоплює героя: мир, у якому він живе, повинен бути повний переживань, нехай і створених штучно. Іноді, щоб підняти собі настрій. Маленький Лорд відвідує однокласника Андреаса, хлопчика з бідної сім’ї. Удосталь насолодившись «нудьгою», що панує в цій сім’ї, її злидарським побутом, приниженням Андреаса, він вертається у свій багатий будинок, радуючись тому, що його життя так відрізняється від життя шкільного товариша. Ця думка приводить його в чудесний настрій

У ту весну відбувся останній дитячий бал Вилфреда - отут вуж йому довелося причинятися, не щадячи сил. Перебуваючи серед однолітків, Вилфред бачив лише один спосіб відгородити своя самітність - почувати себе серед них чужим. Під час балу в таємному житті Вилфреда відбувається ще одна знаменна подія. За вечерею герой виходить на терасу й раптом бачить плачучу тіточку Христину. У зніяковілості вона підходить до хлопчикові, тріпає його по плечу. Випадково на одну секунду рука підлітка стосується грудей тіточки. Його раптом обдає жаром. Перш ніж він зміркував, що робить, Вилфред обійняв Христину за шию й пригорнувся губами до її губ. Вона відразу відіпхнула його, але не сердито, а начебто жалуючи про неможливий…

Після випадку на балі всієї думки героя прагнуть до тітки Христині, що втілює в собі таємницю дорослого життя, невідомої Вилфред. мати ненадовго виходить із кімнати, він відмикає секретер і краде з її гаманця півтори крони. Потім приписує у видатковому аркуші акуратним почерком матері суму, що тільки що привласнив. Звичайно ж він їде не на Бюгде. Ціль його подорожі - один з районів міста з дурною репутацією. Проїжджаючи в трамваї по цих місцях, Вилфред почуває знайомий уже солодкий озноб у тілі. У підворітті одного з будинків він, пускаючи в хід гроші й своє вміння впливати на навколишніх, знаходить одноденних друзів, у компанії яких робить пограбування тютюнової крамниці. Зрозуміло, герой іде на це лише з бажання випробувати сильні відчуття, відчути влада над людьми: гроші з каси він кидає хлопчиськам, як подачку. Перед відходом із крамниці Маленький Лорд завдає сильного удару старому крамареві. Той, приголомшений, падає. Тепер у Вилфреда є ще одна таємниця, кепський учинок, про яке знає він один, - заради цього варто жити! У стані блаженного умиротворення герой вирішує порадувати радість - пише їй почерком директора школи подячне лист за виховання сина

Друге, таємне життя Вилфреда день за вдень усе більше захоплює героя: мир, у якому він живе, повинен бути повний переживань, нехай і створених штучно. Іноді, щоб підняти собі настрій. Маленький Лорд відвідує однокласника Андреаса, хлопчика з бідної сім’ї. Удосталь насолодившись «нудьгою», що панує в цій сім’ї, її злидарським побутом, приниженням Андреаса, він вертається у свій багатий будинок, радуючись тому, що його життя так відрізняється від життя шкільного товариша. Ця думка приводить його в чудесний настрій

У ту весну відбувся останній дитячий бал Вилфреда - отут вуж йому довелося причинятися, не щадячи сил. Перебуваючи серед однолітків, Вилфред бачив лише один спосіб відгородити своя самітність - почувати себе серед них чужим. Під час балу в таємному житті Вилфреда відбувається ще одна знаменна подія. За вечерею герой виходить на терасу й раптом бачить плачучу тіточку Христину. У зніяковілості вона підходить до хлопчикові, тріпає його по плечу. Випадково на одну секунду рука підлітка стосується грудей тіточки. Його раптом обдає жаром. Перш ніж він зміркував, що робить, Вилфред обійняв Христину за шию й пригорнувся губами до її губ. Вона відразу відіпхнула його, але не сердито, а начебто жалуючи про неможливий…

Після випадку на балі всієї думки героя прагнуть до тітки Христині, що втілює в собі таємницю дорослого життя, невідомої Вилфреду.

Підліток шукає зустрічі з нею - і така можливість представляється: вони з матір’ю відпочивають улітку в Сковлю, погостювати до них приїжджає й Христина. У Сковлю зав’язується дитячий роман Вилфреда з Эрной, його одноліткою. Після приїзду тітки Христини ці піднесені відносини починають обтяжувати Маленького Лорда. Якось раз у лісі він зустрічає тітку Христину, і «тепер уже їхньої ноги, губи злилися не в колишньому недотепному пориві: те, що було позбавлено плоті, раптом знайшло плоть <…>, усе поплив перед їхніми очами, і вони впали на жорстку траву». Але долі було завгодно, щоб і цього разу Вилфред залишився незайманим. Лише пізніше, уже в місті, Христина сама прийде до нього, і Маленький Лорд випробує те, до чого так жагуче прагнув

Залишений у СККОБЛЮ один на один зі своїми думками й почуттями, підліток болісно шукає відповіді на ті питання, які раз у раз ставить перед ним життя. Якось під час купання діти раптом виявили, що пропав Том, син садівника. Компанію підлітків охоплюють найстрашніші передчуття, усі подавлені. Эрна благає Вилфреда зробити «що-небудь». І Вилфред, нелюдським зусиллям волі зосередившись, раптом «бачить» (таке з ним відбувалося й раніше), де може бути Том. Він знаходить Тома, що потонув, у безлюдному місці - хлопчик купався вдалині від компанії, тому що в нього не було купальних боягузів. Вилфред виносить тіло Тома на берег, до знемоги робить штучне дихання. Але чому він не хоче, щоб хто-небудь виявився зараз поруч і допоміг йому? А якщо один він не впорається? Невже він зволіє, щоб Том умер, але не вдасться до чужої допомоги?.. Прокляті питання переслідують, мучать Вилфреда,

Через деякий час, узимку, таке ж передчуття, як і у випадку з Томом, раптом змушує Вилфреда повернутися в Сковлю. Він направляється в будинок фру Фрисаксен, злиденної самотньої жінки «із чудностями», що, як випадково з’ясував Вилфред, був один час коханкою його батька й у якої є син від його батька, на шість років старше Маленького Лорда. У будинку він знаходить труп фру Фрисаксен - вона вмерла, і ніхто про це не знає. Хлопчик занедужує: він втрачає дарунка мовлення (хоча рідні підозрюють, що Вилфред причиняється). Перебуває лікар, австрієць, що береться зцілити його. Після видужання й повернення додому підліток знову занурює в атмосферу неправди й лицемірства, що панує в будинку матері. Вилфреда стали зауважувати п’яним, він всі частіше шукає забуття у відвідуванні трактирів, ресторанів, пивних погребков.

Pages: 1 2