Вечір перший. У кімнаті сидять Зоя й Ільїн. Зоя - продавщиця в гастрономі. Ільїн у Ленінграді у відпустці, живе він десь на Півночі. Відпустка закінчується - незабаром їхати. Він розповідає Зої, що в сусідньому будинку, над аптекою, жила його перша любов, красуня, що подруги кликали Зірка. Він листувався з нею всю війну, а потім перестав писати. Ільїну хочеться побачити, яка вона зараз. Він обіцяє Зої незабаром повернутися, швидко збирається і йде довідатися - може, вона ще там живе

Кімната Тамари. Вона спочатку ніяк не може згадати Ільїна, тільки пред’явлений їм паспорт все пояснює. Тамара розповідає йому, що працює майстром на «Червоному трикутнику», що її робота цікава, відповідальна, що живе із племінником Славою. А сестри Люси немає - у блокаду вмерла. Слава вчиться в технологічному, де до війни вчився Ільїн

Ільїн розповідає, що працює головним інженером на хімічному заводі в Подгорске. Це один з найбільших заводів у Сполучнику. А тут - у відрядженні. На три-чотири дні. Тамара пропонує йому пожити ці дні в них з умовою, що той нікого сюди не буде

У квартиру входять Катя й Слава. Тамара робить їм зауваження, що вже північ,

що молоденьким дівчинам недобре так поводитися, що Катя відволікає Славу від занять. Котячи у відповідь говорить, що двійки Слава одержує не через неї, а через сусідку Лидочки, з якої Слава посварився і яка тому не дає йому свої конспекти. Котячи йде. Тамара намагається присоромити Славу, однак той говорить, що насичено теорією по горло. Входить Ільїн і слухає. Славі неприємно це, тому він відразу ж погоджується з Ільїним, що настав час спати, і йде в маленьку кімнату з розкладачкою. Ільїн розповідає Славі їх з Тамарою історію й обіцяє спустити зі Слави сім шкір, якщо той скривдить при ньому Тамару. Він говорить, що має намір забезпечити цій жінці щасливе життя хоча б на ті дні, що проживе тут.

Вечір другої. Ільїн, Слава й Катя забирають святково всю квартиру до приходу Тамари. Тамаре, Що Прийшла, спочатку не подобається, що хтось розпоряджається в її будинку без її, однак потім вона із задоволенням запрошує всіх за стіл - вечеряти. Коли Катя зі Славою йдуть, Тамара співає під гітару пісню, що вони з Ільїним співали багато років тому: «Миленький ти мій…» Зненацька вона говорить, що було б жахливо, якби вона вийшла за кого-небудь заміж. Ільїн просить повторити, але Тамара не відповідає. У кімнаті гасне світло

Вечір третій. Котячи, що працює на комутаторі, чує, як Ільїн говорить Зої, що не зможе прийти. Дія переноситься в кімнату Тамари. Ільїн збирається їхати й кличе Тамару їхати з ним, щоправда, не в Подгорск, а на Північ, де думає влаштуватися шофером, кинувши своє інженерство. Тамара не розуміє, для чого йому кидати всі і їхати на Північ, і відмовляється від запрошення. Ільїн відправляє її в магазин під прийменником покупки йому їжі на дорогу, а сам їде, не попрощавшись. Слава забороняє Тамарі наздогнати збіглого Ільїна. Він не хоче, щоб Тамара принижувалася

Вечір четвертий. Кімната Тимофєєва, друга Ільїна. Тамара шукає тут Ільїна. Почувши її голос, той просить Тимофєєва не видавати його й ховається. Тимофєєв говорить Тамарі, що давно не бачив Ільїна. У цей час Тимофєєву дзвонять із хімкомбінату, з Подгорска. Тамара довідається, що Ільїн сказав їй неправду про своє життя, привласнивши біографію Тимофєєва, що насправді він шофер на Півночі. Тимофєєв уважає Ільїна безладним, але Тамара гаряче його захищає

Вона залишає свою адресу для Ільїна й іде. Тимофєєв радить Ільїну наздогнати Тамару й молити її про прощення. Для Ільїна це виключено. Він іде

ечер п’ятий. Котячи розповідає Тамаре, що переживає, про існування Зої. Тамара вирішує пошукати Ільїна там. Однак Ільїн із Зоєю розстався. Тамара не застає його. Зоя образливо з нею розмовляє, і Тамара йде, так нічого й не домігшись

Катя розшукує на вокзалі Ільїна. Ільїн хоче напитися перед від’їздом. Котячи намагається йому перешкодити, потім починає пити разом з ним. Котячи розповідає йому про Славу, Ільїн їй - про Тамару, про те, як вона його проводжала на фронт, нарешті розповідає всю правду осебе.

У цей час Тамара розповідає Славі ту ж історію про їхнє прощання. Приходить Катя. Вона п’яна. Віддає Славі зошит конспектів, що вона для нього переписала за одну ніч. Тамара укладає її на ліжко. Приходить Тимофєєв. Він шукає Ільїна. Береться полагодити перегорілий рефлектор. Отут вертається Ільїн. Він говорить, що він не невдаха, що він корисний для суспільства, що він вільна й щаслива людина. Тамара говорить йому, що вона все знає й що вона пишається ім. Нагадує Ільїну, що той кликав неї із собою на Північ. Тепер вона згодна їхати. Ільїн цілує їй руки й обіцяє, що вона ніколи про це не пошкодує. Тамара, чи те радуючись, чи те страшачись за своє щастя, уголос бажає, щоб не було війни

Ю. В. Полежаєва

Старша сестра. П’єса (1961)

У Ленінграді живуть сестри - Надя й Ліда Рязаевы. Вони рано залишилися без батьків і росли в дитячому будинку. Зараз Надя працює на виробництві й учиться в технікумі. Ліда - школярка

Придя один раз додому, Надя застає в Ліди її друга по школі Кирила. Вони сперечаються про щастя. Ліда вважає, що щастя - у праці, коли трудишся не для себе, а для інших. Однак, коли Кирило запитує її, а чи щаслива сама вона, Ліда відповідає «ні». Приходить дядько Рязаевых - УХОВ. Він уважає, що філософствування Кирила про життя «кустарні». Кирило сперечається з ним і зрештою йде

Зненацька з’являється хтось Городників. Його викликали в партійний комітет і обвинуватили в тім, що він переслідує Надю своїми залицяннями. Надя пояснює, що вона просто фантазувала, розповідаючи про нього подругам. Городників вимагає, щоб вона пояснила це його дружині. Він набирає телефонний номер і передає трубку Наді. Надя вислухує всі й зізнається, що пожартувала. Городників іде, не прощаючись. УХОВ, розсерджений витівкою Наді, іде слідом.

Залишившись одні, дівчини починають уголос читати «Війну й мир». Ліда закінчує школу й збирається надходити по Надиному бажанню в театральне училище. Їй страшно, що в неї нічого не вийде, але Надя впевнена, що в її сестри величезний талант. Над їхнім дитячим будинком шефствував театр, їх часто водили на спектаклі, і вона назавжди запам’ятала, як горіли тоді в Ліди ока. Тепер вона допомагає сестрі готовити монолог і всі сили душі хоче, щоб та пройшла відбір

Дія переноситься в театральне училище, де йдуть іспити. Ліда хвилюється, що нічого не знає й не пам’ятає. Надя майже вштовхує її в кабінет, де приймає комісія. Коли Ліда через якийсь час виходить, зрозуміло, що вона не пройшла. Надя їй не вірить. Вона йде сама говорити з комісією, у якій сидить режисер Владимиров, з яким Надя була колись знайома. Владимиров згадує її й вимагає, щоб монолог читала вона. Надя не слухає його й

умовляє прийняти її сестру. Владимиров стоїть на своєму. Тоді Надя читає єдине, що пам’ятає напам’ять, - уривок зі статті отеатре.

Повернувшись додому, де їх уже чекає УХОВ, дівчини розповідають про те, що Надя пройшла відбір, а Ліда - немає. Дядько вмовляє Надю не кидати технікум і роботу, говорить, що це - професія, а театром можна займатися й на дозвіллі, що в артистів майже завжди важкі часи, немає ролей, немає п’єс, нічого ні, просить Надю подумати й про сестру - на одну стипендію їм не прожити. Надя погоджується: на жаль, він прав

Проходить два роки. Ліда лежить у постелі, вона хвора: наслідку лижного походу, організованого Кирилом. Кирило, що прийшов її провідати, вислухує численні докори сестер. Приходить УХОВ. Він виганяє Кирила для того, щоб той більше не смів підходити до Ліді. Ліда намагається його наздогнати, але УХОВ насильно укладає її назад у постіль. У двері дзвонять. УХОВ приводить соромливої людини років тридцяти. Це Володимир Львович, з яким УХОВ хотів познайомити Надю, сподіваючись на те, що із цього знайомства може вирости одруження. Владимир просить Надю розповісти про себе, але тієї не хочеться. Вона прямо говорить Володимирові, що йому краще піти. Обурений УХОВ теж іде. Надя вибачається перед Лідою, що позво-

лила вигнати Кирила, однак, вона вважає, так буде краще. Вона говорить, що хоче Ліді тільки щастя, згадує їхнє дитинство й не вірить, що нічого цього вже не можна повернутися

Проходить ще два роки. Кирило з Лідою знову зустрічаються, тільки Кирило тепер одружений. Він приховує від дружини свої відносини з Лідою. Для Кирила це положення огидно. Він ненавидить неправду, але систематично бреше дружині. Але він не може й втратити все те, що зв’язує його з Лідою. Ліда сумнівається, чи любов це, але Кирила ні в чому не винить

УХОВ просить Надю не пускати Кирила в будинок, Надя його не слухає. Вона ходила в театр і попросила собі маленьку роль: їй однаково яку - аби тільки хоч щось дали. Владимиров говорить їй, що вона втратила індивідуальність

Pages: 1 2

Збережи - » Виклад сюжету - П’ять вечорів. П’єса . З'явився готовий твір.