Вихователь спадкоємця престолу герцога Бургундського, онука короля Людовика XIV, Фенелон написав для свого малолітнього учня утопічний^-утопічний-філолофсько-утопічний роман «Пригоди Телемаку» про те, яким повинен бути теперішній государ і як треба керувати народом і державою

Дія роману відбувається в античні часи. Телемак відправляється на пошуки свого батька Улисса (Одиссея), що не вернулись додому після перемоги греків над троянцами. Під час своїх мандрівок Телемак і його наставник Ментор викинуті бурою на острів німфи Калипсо, у якої колись гостював УЛИСС. Та пропонує Телемаку залишитися в неї й знайти безсмертя. Він відмовляється. Щоб затримати його, Калипсо просить розповісти про його мандрівки. Телемак починає оповідання про те, як він побував у різних країнах і бачив різні царства й царів, і про те, яким повинен бути мудрий государ, щоб розумно правити народом і не вживати влада в зло собі й іншим

Телемак розповідає про Єгипет, де царює Сезострис, мудрий государ, що любить народ, як дітей своїх. Всі ради коритися йому, віддати за нього життя, у всіх одна думка - «не звільнитися від його влади, але бути вічно під його владою». Сезострис щодня приймає скарги підданих і вершить суд, але робить це з терпінням, розумом і правотою. Такий цар не боїться своїх підданих. Однак навіть самі мудрі государі піддаються небезпекам, тому що «підступництво й жадібність завжди в підніжжя трону». Злі й хитрі царедворці готові догоджати государеві заради своєї вигоди, і горі паную, якщо він стає «игралищем злого підступництва», якщо не жене «від себе лестощів і не любить тих, хто сміливим голосом говорить йому правду». По обмові одного з таких царедворців Телемаку посилають разом з рабами пасти череди корів

Після смерті Сезостриса Телемак на фінікійському кораблі припливає у Фінікію, де царює Пигмалион. Це жадібний і заздрий правитель, від якого немає користі ні народу, ні державі. Від скнарості він недовірливий, підозрілий і кровожерливий, жене богатих, бедних боїться, всі його ненавидять. Насильницька смерть загрожує йому й у його «непроникаемих чертогах», і посередині всіх його охоронців. «Добрий Сезострис, напроти того, - міркує Телемак, - посередині незліченного народу був у безпеці, як батько в будинку в колі люб’язного сімейства».

Після багатьох пригод Телемак виявляється на острові Крит і довідається від свого наставника Ментора, які закони встановив там цар Минос. Діти привчаються до способу життя простій і діяльної. Три пороки - невдячність, удавання й сріблолюбство, - в інших місцях терпимі, на Криті караються. Пишність і розкіш невідомі, усе трудяться, але ніхто «не алчет збагачення». Заборонені «дорогоцінні начиння, чудові одіяння, позлащенние будинку, розкішні бенкети». Чудове зодчество не вигнане, але «надано для храмів, Богам присвячува». Люди ж не сміють споруджувати собі будинку, подібні до жител безсмертних

Цар має тут повну владу над підданими, але й сам «під законом». Влада його необмежена у всьому, що спрямовано на благо народу, але руки зв’язані, коли на зло звертаються. Закони вимагають, щоб государева мудрість і лагідність сприяли благоденству багатьох, а не навпаки - щоб тисячі «харчували гордість і розкіш одного, самі плазуючи в бідності й рабстві». Цар перший зобов’язаний «передувати власним прикладом у строгій помірності, у презирстві розкоші, пишності, марнославства. Відрізнятися він повинен не блиском багатства й не прохолодей млості, а мудрістю, доблестю, славою. Ззовні він зобов’язаний бути захисником царства, проводирем раті; усередині - суддею народу й затверджувати його щастя, просвіщати розуми, направляти вдачі. Боги вручають йому жезл правління не для нього, а для народу: народу належить весь його час, всі праці, вся любов його серця, і він гідний держави тільки в міру забуття самого себе, у міру жертви собою загальному добру».

Критяне вибирають царя із самий розумний і гідних, і Телемак стає одним із претендентів на трон. Мудреці задають йому питання: хто несчастнее всіх? Він відповідає, що несчастнее всіх государ, приспаний у мнимому благополуччі, тим часом як народ стогне під його ярмом. «В осліпленні він сугубо нещасливий: не знаючи хвороби, не може й вилікувати… Істина не доходить до нього крізь юрбу ласкателей». Телемаку вибирають царем, але він відмовляється й говорить: «Слід вам обрати в царі не того, хто судить краще інших про закони, але того, хто виконує їх… Оберіть собі чоловіка, у якого закони були б написані в серце, якого все життя було б виконанням закону».

Телемаку і його наставникові вдається бігти від німфи Калипсо. Вони зустрічаються в море з финикийцами. І довідаються від них про дивну країну Бетике. Уважається, що там «залишилися ще все приємності золотого століття»: клімат теплий, золота й срібла вдосталь, урожай збирають два рази в рік. Грошей у того народу ні, вони ні з ким не торгують. Із золота й срібла роблять плуги й інші знаряддя праці. Немає палаців і всякої розкоші, тому що це, як там уважається, заважає жити. У жителів Бетики немає власності - «не ділячи між собою землі, вони живуть сукупно», немає в них ні злодійства, ні заздрості. Все майно загальне й усього вдосталь. Головне - обробляти землю, тому що вона приносить «непомилкове багатство, вірну їжу». Вони вважають неразумием шукати в поті чола під землею в рудниках золото й срібло, тому що це «не може не скласти щастя, не задовольнити ніякого щирого нестатку».

Начальник фінікійського корабля обіцяє висадити Телемаку на його рідний Итаке, але керманич збивається зі шляхи, і корабель заходить у місто Салент, де править цар Идоменей. Він зробив багато помилок під час свого правління - не піклуючись про народ, будував розкішні палаци. На його прикладі Ментор повчає Телемаку, як потрібно правити країною, і говорить, що довгостроковий і міцний мир, а також «землеробство й установлення мудрих законів» повинні бути першим боргом правителя. А властолюбство й марнославство можуть привести царя на край безодні. «Влада - жорстоке випробування» для дарувань, говорить Ментор, «вона оголює всі слабості в повній їхній мері», адже «верховний сан подібний до скла, що збільшує предмети. Пороки в очах наших зростають на тім високому щаблі, де й малі справи спричиняють важливі наслідки». Ні государів без недоліків, тому слід «вибачати государів і шкодувати про їхній діл». Однак слабості царів губляться в безлічі великих чеснот, якщо вони є в правителів

За порадою Ментора Идоменей розділяє всіх вільних людей на сім «станів» і кожному привласнює відповідний одяг і недорогі знаки відмінності. У такий спосіб викорінюється пагубна пристрасть до розкоші. Відповідно і їжа заснована помірна, тому що ганебно віддаватися обжерливості. Раби ж ходять в однаковому сірому одягу. Також заборонена «млосна й любострастная музика» і буйні свята на честь Вакха, які «затьмарюють розум не гірше вина, полягають безсоромністю й несамовитістю». Музика дозволена тільки для прославляння Богів і героїв, ліплення ж і живопис, у яких не повинне бути нічого низького, служать прославлянню пам’яті великих мужів і діянь

Крім того, Ментор учить Идоменея тому, що «вино ніколи не повинне бути звичайним, загальним напоєм», що треба «винищити виноградні лози, коли вони занадто розмножаться», тому що вино - джерело багатьох зол. Воно повинне зберігатися як ліки або «як рідкість для врочистих днів і жертвоприносин».

Телемак тим часом після багатьох пригод і подвигів, у яких йому допомагала богиня Мінерва, містить по сновидіннях, що батько його помер. Телемак сходить у царство мертвих Тартар. Там він бачить багатьох грішників: жорстоких царів, дружин, що вбили чоловіків, зрадників, брехунів, «ласкателей, що підносили хвалу пороку, злісних наклепників, що паплюжили чесноту». Всі вони з’являються перед царем Миносом, що після смерті став суддею в царстві тіней. Він визначає їм покарання. Так, наприклад, царі, засуджені за зловживання владою, дивляться в дзеркало, де бачать всі жахи своїх пороків. Багато царів страждають не за вчинене зло, а за упущене добро, за довіру людям злим і підступним, за зло, їхнім ім’ям вчинене

Pages: 1 2