Деметрий Полиоркет ( 336-283 до н. э.) був сином Антигонів Одноокого, самих старих і сильного з полководців Олександра Македонського. Коли після смерті Олександра почалися війни за владу між його полководцями, Антигони захопив Малу Азію й Сирію, а Деметрия послав відбивати Грецію з-під влади Македонії. У голодні Афіни він привіз хліб; вимовляючи про це мовлення, воно зробив помилку в мові, його поправили, він викликнув: «За це виправлення дарую вам ще п’ять тисяч мерло хліба!» Його проголосили богом, оселили в храмі Афіни, і він улаштовував там гульби з подругами, а з афинян брав податки їм на рум’яна й білила. Місто Родос відмовилося йому підкоритися, Деметрий осадив його, але не взяв, тому що боявся спалити майстерню художника Протогена, що була в самої міської стіни. Кинуті ним облогові вежі були такі

величезні, що родосцы, продавши їх на лом, на виручені гроші спорудили велетенську статую - Колос Родосский. Прізвисько його Полиоркет - значить «градоборец». Але у вирішальній битві Антигони з Деметрием були розбиті, Антигони загинув, Деметрий бігли, ні афиняне, ні інші греки не хотіли приймати його. Він захопив на кілька років Македонське царство, але не удержав його. Македонянам претило його зарозумілість: він ходив у червоному одязі із золотою облямівкою, у пурпурних чоботах, у плащі, що ли зірками, а прохачів приймав неласкаво: «Мені ніколи». «Якщо ніколи, те нема чого бути царем!» - крикнула йому одна бабуся. Втративши Македонію, він метався по Малій Азії, війська його залишали, він потрапив в оточення й здався в полон цареві-суперникові. Синові своєму він переслав наказ:

«Уважай мене мертвим і, що б я тобі не писав, - не слухайся». Син пропонував себе в полон замість батька - безуспішно. Через три роки Деметрий умер у полоні, пиячачи й буйствуючи

Марко Антоній ( 82-30 до н. э.) піднявся в II римській громадянській війні, борючись за Цезаря проти Помпея, а загинув, борючись за владу в III громадянській війні проти Октавиана, прийомного сина Цезаря. Змолоду він любив розгульне життя, возив у походи своїх коханок із челяддю, бенкетував у пишних наметах, їздив на колісниці, запряженої левами; але до народу був щедрий, а із солдатами простий, і його любили, У рік убивства Цезаря Антоній був консулом, але йому довелося поділитися владою з Октавианом. Умісти вони влаштували різанину багатих і знатних республіканців - тоді-те й загинув Цицерон; потім разом вони розбили останніх республіканців Брута й Кассия, що вбили Цезаря, Брут і Кассий покінчили самогубством. Октавиан пішов умиротворяти Рим і Захід, Антоній - скоряти Схід. Азіатські царі кланялися йому, городяни влаштовували на честь його буйні ходи, полководці його здобували перемоги над парфянами й вірменами. Єгипетська цариця Клеопатра виступила назустріч йому з пишної свитою, як Афродіта назустріч Дионису; вони справили весілля, разом бенкетували, пили, грали в кості, полювали, витрачаючи незліченні гроші й, що гірше, час. Коли він зажадав з народу два податки в один рік, йому сказали: «Якщо ти бог, то зроби нам два літа й дві зими!» Він хотів стати царем в Олександрії й звідти поширити свою владу на Рим; римляне обурювалися, цим скористався Октавиан і пішов на нього войною. Вони зустрілися в морському бої; у розпал бою Клеопатра повернула свої кораблі у втечу, Антоній кинувся слідом за нею, і перемога залишилася за Октавианом. Октавиан осадив їх в Олександрії; Антоній викликав його на двобій, Октавиан відповів: «До смерті є багато шляхів». Тоді Антоній кинувся на свій меч, а Клеопатра покінчила із собою, давши себе вжалити отрутній змії

Зіставлення. Цих двох полководців, що добре почали й погано скінчили, ми зрівняємо, щоб подивитися, як не повинен поводитися гарна людина. Так, спартанці на бенкетах напували доп’яна раба й показували юнакам, як потворний п’яний. - Влада свою Деметрий одержав без праці, з батьківських рук; Антоній же йшов до неї, покладаючись лише на свої сили ~и здатності; цим він вселяє більше поваги. - Але Деметрий правил над македонянами, що звикли до царської влади, Антоній же хотів римлян, що звикли до республіки, підкорити своєї царської влади; це набагато гірше. Крім того, Деметрий перемоги свої брав сам, Антоній же головну війну вів руками своїх полководців. - Обоє любили розкіш і розпуста, але Деметрий у будь-яку мить був готовий перетворити з лінивця в бійця, Антоній же заради Клеопатри відкладав будь-які справи й походив на Геракла в рабстві в Омфалы. Зате Деметрий у своїх розвагах був твердий і нечестив, опоганюючи блудом навіть храми, а за Антонієм цього не водилося. Деметрий своею невоздержностью завдавав шкоди іншим, Антоній - собі. Деметрий зазнав поразки тому, що військо від нього відступилося, Антоній - тому, що сам покинув своє військо: перший винуватий, що вселив таку ненависть до себе, другий - що зрадив таку любов до себе. - Обоє вмерли худою смертю, але смерть Деметрия була більше ганебною: він погодився стати бранцем, щоб зайвих три роки пиячити й об’їдатися в неволі, Антоній же зволів убити себе, чим віддатися в руки ворогів

М. Л. Гаспаров

Pages: 1 2 3