Прийшли печеніги й стали під Бєлгородом. І не давали вийти з міста. Облога затяглася, і був у місті голод сильний. І зібрали в місті віче й сказали:

• — От уже незабаром умремо від голоду. Здамося печенігам - може, вони хоч когось залишать у живих, а те все вмремо

Один старець, який не був на віче, запитав: “Навіщо було віче?” І повідали йому люди, що ранком хочуть вони здатися печенігам. Почувши про це, послав він за міськими старійшинами й сказав їм:

• — Послухайте мене, не здавайтеся ще три дні й зробіть те, що я вам велю

Вони ж з радістю обіцяли послухатися. І сказав їм:

— Зберіть хоч по жмені вівса, пшениці або отрубей.

Вони зібрали. І повелів жінкам зробити бовтанку, із чого кисіль варять, викопати колодязь, а бовтанку налити в діжку й опустити її в колодязь. І велів викопати інший колодязь і вставити в нього діжку, і пошукати меду. Знайшли козуб меду в князівській коморі. І наказав він розбавити мед і влити в діжку в другому колодязі. Ранком повелів він послати за печенігами. І сказали городяни, придя до печенігів:

• — Візьміть від нас заручників, а самі пошліть десять чоловіків, щоб подивитися, що діється в місті нашому

Печеніги зраділи, подумавши, що хочуть їм здатися, вибрали кращих чоловіків і послали в місто. І прийшли вони в місто, і сказали їм люди:

• — Навіщо губите себе? Хіба можете перестояти нас? Навіть якщо будете стояти десять років, що ви зробите нам?

Тому що ми маємо їжу від землі Якщо не вірите, подивитеся своїми очами. І привели їх до колодязя, де була бовтанка киселева, і почерпнули цебром і вилили в горщики. І коли зварили кисіль, взяли його, і прийшли до іншого колодязя, і почерпнули меду, і стали їсти самі й дали печенігам. І зачудувалися печеніги й сказали: “Не повірять нам князі наші, якщо не покуштують самі”. Люди ж налили корчагу киселевої бовтанки й меду з колодязя й дали печенігам. Вони ж, повернувшись, повідали все, що було. І, зваривши, їли князі печенежские й дивувалися. І, відпустивши заручників, піднялися й пішли від міста восвояси.