Ліна Костенко — поет геніальний. їй дано глибоко почувати й точно розуміти, що таке любов, тому вона не терпить приниження цього почуття. Одна з героїнь історичного роману «Маруся Чу-рай» не витримала й сказала: «Любов — це, люди, діло неосудне. По всі віки. Вовік віков. Амінь». Неосудне, навіть потьмарене зрадою, неосудне, бо — невмируще, як пам’ять про найвищий злет душі, «зоряний час». Це велике почуття запалило в серці Марусі Чурай нетлінний вогонь творчості. Вона увічнила своє трагічне кохання в піснях. І тепер вони мандрують від покоління до покоління, не підвладні ані старінню, ані смерті…

Ось такі, далеко неповні, мої міркування щодо правдивості опису почуття кохання у творах української літератури… Книги на моїй полиці ніби оживають, просяться до рук, промовляють: «Власне вся українська література — це цілковите свідчення того, яке важливе місце посідає Кохання в житті людей».

Pages: 1 2