Народ завжди ніс у своїх серцях велике полум’я волі, що нічим не можна було погасити. Ішли в бій українці за волю, ішли, хоча й розуміли, що не всіх очікувало повернення додому. Гриміла слава про Запорізьку Січ, гриміла слава козацька, і збиралися під козацькі прапори люди, ті, хто хотів волі для рідної України, ті, хто мріяв про її незалежність. І складалися тоді пісні й думи, і йшли по шляхах кобзарі, розповідаючи про козацькі подвиги, перемоги й поразки, піднімаючи патріотичний дух. Це все наша історія, який повинні пишатися нащадки. Запорізька Січ… Ці слова, здається, були чарівними, тому що в них уміщалася мрія українського народу про вола. І піднімалися прапори, і піднімалися шаблі - ішли козаки в бій. А за ними йшла воля, шлях якої покритий був кривавими ріками:

• Гей, у лузі червона калина, гей, гей,
• Нахилилася; щось наша знаменита Україна, гей, гей,
• Засмутилася. А ми ж тую червону калину, гей, гей, та й
• Піднімемо; А ми ж свою знамениту Україну, гей, гей, і розвеселимо!

Билися запорізькі козаки, оскільки вже не могли терпіти неволі, не було в них більше сил дивитися на сльози жінок, матерів, тому що не хотіли вони бути рабами. Тому в піснях так часто звучить заклик до боротьби: «Бери шаблю гостру, довгу і йди воювати…». Бої були страшні, криваві; багато козаків схилили свої голівоньки додолу, але й багато було перемог, про які ще й дотепер співають пісні, нагадуючи нам нашу історію. Перемагали «казаченьки» і турок, і ляхів, і інших загарбників, щоб повернути собі саме головне - волю, незалежність: «Ой, як пішли казаченьки И з-під Солобковец. Залило ворожих ляхів, Як біленьких овець». Козаки - надія українців, недарма називають їх і «соколиками», і «орлами», і «молодцями». Згадаємо пісню про Байде «У Царьграде на риночке», у якій оспіваний палкий патріот, мужній захисник Батьківщини. Народ наділяє його неймовірною силою: висячи на гаку, він стрілами вбиває турецького царя, царицю і їхню доню. Така умовність дала можливість показати, що загарбники покарані. Українці вірили своїм захисникам-козакам, тому й склали так багато про їх дум, пісень і легенд. Серед них думи й про Козака Голоті, що «не боїться ні вогню, ні меча, ні третього болота», і про Самойле Кішку, «гетьмані запорізькому», і про Богдана Хмельницькому, що «був за рідного брата й батька козакам».

Скільки пісень складене про Богдана Хмельницького, про його героїчні битви з поляками за честь рідної землі, за честь рідного народу. У боротьбі з польською шляхтою Хмельницький опирався на народні маси. Був по народних поданнях український гетьман непереможним. Не тільки легенди й пісні прославляють Богдана Хмельницького. Є багато дум, де розповідається про героїчні подвиги українського гетьмана. У думах: «Хмельницький і Барабаш», «Хмельницький і Василь Молдавський». «Перемога Корсунська» і інших - Богдан Хмельницький зображений у різних історичних і життєвих обставинах. І скрізь він наділений кращими рисами людини-патріота, державного діяча. Козаки дуже поважають свого гетьмана:

• «Агов, гетьман Хмельницький,
• Батя наш. Зинов Богдан чигиринський
• Дай, Бог, щоб ми за твоєю головою пили й гуляли,
• Віри своєї християнської в наругу на вічні часи не давали!»

Були складені думи і про бойових соратників Хмельницького, наприклад, дума про Івана Богуне. У ній прославляється ратний подвиг цього полководця. В оточеної польськими військами Вінниці Богун застосував хитрість: наказав прорубати на льоді ріки Буг ополонки й замаскувати очеретом. Не підозрюючи пастки, ворожа армія рушила на лід - багато інтервентів потонуло, багато було взято в полон. У думі гиперболизирована сила Богуна:

• Силу він турок^-турків-лях-турок стріляв:
• И сабельками рубав,
• На аркан забирав,
• У ріку Буг їх палив…

В історії нашої Батьківщини багато героїчних сторінок. Історія України написана козацькою кров’ю. Вдячний народ зберігає пам’ять про подвиги предків у піснях, думах і легендах про козацьку славу, про героїчну боротьбу за волю, за незалежність. І, без сумніву, ці пісні й думи ніколи не будуть забуті, тому що вони - нагадування нам про те, що відбувалося багато сторіч тому назад, це наша героїчна історія