Звичайно, дуже заманливо було б шукати сліди самої древньої прамови, того, на якому висловлювалися прапра-предки людей ще в часи палеоліту. Але… по-перше, ми ще дуже погано уявляємо собі навіть антропологічну історію становлення людини сучасного типу - homo sapiens, а тим більше шляхи й етапи формування найдавніших мов (або мови?) людства. І археологія, і «археологія» мов отут поки що неспроможно. Правда, існує й ще один шлях - заглянути в глибини тисячоріч за допомогою свого роду етнографії мов

Багато народів і понині зберігають спосіб життя наших далеких предків - людей кам’яного віку. Міфи, обряди, суспільний ладо андаманцев і бушменів, австралійців і веддов дуже схожі. Виходить, ці народності є своєрідними живими копалинами, вони зберегли багато рис мислення первісного людства. Завдяки їм ученим вдається розкрити зміст живопису художників палеоліту, довідатися про перші способи добування вогню або про полювання, зі зброєю, зробленим з каменю. Чи не можна за допомогою мов, на яких говорять живі люди кам’яного віку, спробувати довідатися й про те, який була мова первісних людей багато тисячоріч назад?

Нехай спроби встановити споріднення між бушменськими, австралійськими, андаманськими й іншими прислівниками виявилися безрезультатними. Занадто багато часу пройшло з тих пор, як людина стала заселяти планету. Так при цьому частина «первісних сучасників» втратила свою рідну мову. Ведди, наприклад, перейшли на один з індоєвропейських, семанги й сенои - на австрические мови. Але якщо й материальная-и духовна культури їх разюче близькі, те, можливо, і в мовах ми побачимо риси спільності, якусь «первісність», нехай і не мовець про споріднення?

Однак всі спроби відшукати первісна мова окончились невдачею. Перший час уважали, начебто словники австралійців, бушменів і т.д. включають дуже мало різних слів. Пізніше виявилося, що бідність словника говорить лише про погані лінгвістичні знання його укладача. Бушмени або австралійці отут ні при чому - вони користуються тисячами різних слів

Думали, що в словниках первісних народів немає позначень абстрактних понять. Але й це виявилося вигадкою: поряд з десятками різних найменувань для окремих видів змій в австралійців є й загальне слово, що позначає «змієві взагалі». Правда, у них немає філософських і наукових термінів. Але це говорить не про мову, а лише про рівень культури. Колись цих термінів не було ні в німецькому, ні в китайському, ні в інших мовах. Багатство або бідність словника залежать від умов життя, а не від первісності або культурності самої мови

Бути може, сліди «первоязика» удасться відшукати не в лексиці, а у фонетику? Деякі вчені думали, що звуки, що клацають, бушменів - свідчення того архінайдавнішого періоду, коли людське суспільство від звуків-сигналів, властивих твариною, переходило до мови. Однак бушменська фонетика, поряд з абхазької, сама складна й важка у світі. Невже, учачись говорити, первісна людина почала з таких труднопроизносимих звуків? Адже мовна апарат його був ще нерозвинений (масивна нижня щелепа неандертальців майже позбавлений підборідного виступу - виходить, членороздільне мовлення в них перебувала в зародковому стані). Навряд чи наші предки починали з бушменських що клацають або кавказьких глоттализованних приголосних (в аварском мові, наприклад, є 14 різних звуків к). Складність фонетики - свідчення не примітивності, а, навпаки, розвиненості мовлення

Виходить, мовлення первісної людини походило на лепет-ние слова дитин? У них, як правило, після приголосного завжди треба голосний (мама, тато, дядько й т.д.). І так дійсно легше говорити. З мов земної кулі подібну структуру мають полинезийские мови і японський. Ні полинезийцев, ні тим більше японців ніяк вуж не назвеш «живими людьми кам’яного віку». До того ж у полинезийцев ця особливість мовлення виробилася пізно, їхня прамова (австронезийский) не мав подібної структури. Полинезийци протягом сотень років удосконалювали свою культуру, створили самобутні цивілізації на острові Великодня й інших океанийских островах. Невже мова їх у цей же самий час «ішов назад», до первісного белькоту? Звичайно, немає!

Не можна вважати вдалими й спроби встановити граматику «первоязика». Закони граматики бушменських, австралійських, андаманських, індійських мов зовсім різні. У бушменських мовах не розрізняється дієслово й іменник. Але адже й у китайському теж! У деяких мовах індіанців Північної Америки слово може «поглинати» інші слова в реченні, зливаючись із ними; воно утворить нероздільний словокомплекс, фразу-слово-фразу. Однак подібне явище спостерігається й у мові шумерів, творців найдавнішої цивілізації на нашій планеті

Словом, не можна в сучасних мовах миру, як би близько до палеоліту не стояли по культурі їхні носії, шукати сліди первинного мовлення. Побут, вірування, міфи, звичаї можуть законсервуватися, залишитися такими ж (або майже такими ж), як в отдаленнейших прапредков сучасної людини. Мова законсервуватися не міг: він розвивався, обновлялася лексика, мінялася фонетика й граматика. Австралієць або бушмен міг робити знаряддя з каменю так, як і його батько, і дід, і прадід, і прапрадід, Він міг вірувати в тих же парфумів, поклонятися тим же ідолам. Одного він не міг - говорити точно так само, як його віддалені предки. Рік у рік, непомітно для життя одного покоління, відбуваються зміни в мові. Вони не можуть не відбуватися. І за незліченну безліч поколінь, що змінилися на Землі за довгі тисячоріччя, незліченний раз мінявся вигляд мов, будь це мовлення индоевропейцев або тих, кого ми вважаємо живими людьми кам’яного віку

Навіть короткі відомості про самі цікаві прислівники миру зайняли целую книгу. А щоб розповісти про їх докладно, потрібна була б величезна бібліотека. Мов на земній кулі 10-20 тисяч. Майже кожний з них має ще різні діалекти. Припустимо, що разом з діалектами мов на Землі 100 тисяч

Словник будь-якої мови й діалекту - кілька десятків тисяч слів - зажадає цілого тому, а те й багатьох більших томів (як, наприклад, недавно випущений Словник російської літературної мови). Разом - 100 тисяч томів. Але, крім звичайного словника, є ще й словники етимологічне, пояснююче походження слів у мові. Вони можуть створюватися з корінь тієї ж мови. Велика кількість слів, однак, переходить із мови в мову. Ми вже називали тюркські слова в російському. Російська мова, у свою чергу, подарував іншим мовам миру всілякі слова - від «самовара» до «супутника». Етимологічний словник будь-якої мови або діалекту зажадає не менш томи. Росіянин, наприклад, уклався в чотири томи - і це не вважаючи толстенного Словника іноземних слів, що вживаються в нашому мовленні

100 тисяч словників плюс стільки ж етимологічних. Разом - бібліотека в 200 тисяч томів. Для опису граматики також потрібна ціла книга. Академічна граматика російської мови становить кілька томів. Виходить, ще 100 тисяч граматик. Але до цих описів мови в його, так сказати, сьогоднішньому виді, треба додати опис змін, які випробовує будь-яку живу мову. Отже, є ще 100 тисяч історичних граматик різних мов і діалектів миру. Наша бібліотека збільшується у два рази. Тепер у ній 400 тисяч томів. Однак і тоді вона буде неповної

Любою мова, будь це який-небудь куку-куку в джунглях Нової Гвінеї або росіянин, справедливо названий великим і могутнім, невіддільний від історії народу, від його національної культури, від його мислення, традицій, побуту. Для того, щоб показати, як відбивається доля народу в мові, його національні особливості, потрібно багато книг

Звернемося до російської мови. Тільки один його словник веде нас у найглибшу стародавність, показує зв’язку з народами, про існування яких ви навряд чи й чули або ж уважали морями, що перебувають «за сім’ю,». Візьмемо хетів, які менше ста років тому були по-справжньому відкриті вченими. Слова небіс, дулуга, вадар, эдри, нева, петар здаються злегка перекрученими російськими словами небеса, довгий, вода, їжа, новий, перо. Тим часом вони з мови хетів, причому значення їх таке ж, що й російських слів! Дієслово «красти, таїти» по-хеттски буде танучи. А числівник 3 звучить зовсім по-російському - три!

Pages: 1 2