Дуже часто люди з острахом говорять про старість. Вона у багатьох асоціюється з хворобами, немічністю. Поряд із нами живуть і старішають люди. Наші бабусі і дідусі здаються нам дуже розумними, досвідченими. Але все ж вони старі, хоч ми і намагаємося нього не помічати. Нам подобається спілкуватися з ними, їздити в гості, приймати подарунки на свята. Та коли ми замислюємося над тим, що старіють усі, стає якось ніяково, адже і ми через багато років постаріємо.

Тому здавна люди шукали шляхи до вічної молодості. Вони шукали давні рецепти, які могли б підказати засіб від старіння.

У легенді «Чудодійна криниця» двоє літніх людей знайшли можливість стати молодими. Саме вода з криниці допомогла дідові зробитися привабливим парубком, а баба взагалі перетворилася на дівчинку, бо перестаралася з молодильною водою. А згадаймо російську казку про незвичайні яблука, які допомагали людям стати молодими і гарними. І саме по них послав цар головного героя. У казці закінчується все добре, а нам приємно думати, ніби насправді є можливість бути молодим завжди. А в казці «Горбоконик» молодість здобували через страшні киплячі казани з молоком і водою. Пірнувши в них з головою, старий стає молодим.

Але старість несе з собою не тільки хвороби. Люди похилого віку мають цінний скарб — досвід прожитого життя, мудрість. Дивлячись на старі фотографії, вопи з теплотою згадують прожиті роки, приємні хвилини радості, цікаві випадки життя. Приємно дивитися, як дідусь і бабуся ідуть потихеньку доріжкою, грайливо підтримуючи одне одного. А якби вони були постійно молодими, чи міг би з’явитися на світ ти?

Тож треба поважати старість з усіма її привабливими і непривабливими сторонами. Може, колись інші люди знайдуть рецепт для продовження молодості. Може, комусь і пощастить його знайти. Бо так хочеться ніколи не старіти, побачити цікаве майбутнє, прожити багато-багато років!