Друге. Дані угоди не стосуються конкретних угод і конкретних векселів, але стосуються будь-яких угод і будь-яких векселів, що попадають під ознаки, описані угодою.Тому виконання даних угод повинне оформлятися документами про конкретні угоди й конкретні векселі, наприклад договорами їхньої купівлі продажу, про які мова йтиме нижче, причому дані документи повинні відповідати й законодавству, і умовам даної угоди

Третє . Організаційні угоди не створюють обов’язків для третіх осіб. У цьому зв’язку необхідно пам’ятати, що якщо вексель із якихось причин вийшов за межі ланцюжка учасників угоди, то векселедержателя не є його учасником, не можна зобов’язати виконувати умови даної угоди. Скажемо, якщо для останнього векселедержателя - учасника угоди передбачений обов’язок передавати векселі векселедержателеві в обмін не на гроші, а на партію металу, то примусити до одержання саме металу, а не грошей іншого векселедержателя не участвуют в угоді, неможливо. Можливі збитки від настільки непередбаченого порушення вексельної схеми платник може перекласти на учасника угоди, индоссировавшего вексель у порушення його умов третій особі

Четверте. Маючи через багатобічний характер організаційних угод, варто пам’ятати, їхній учасник є як боржником, так і кредитором усякого іншого його учасника. «Тому вимога про виконання зобов’язань, що випливають із подібних угод, можуть бути пред’явлені будь-якими його учасниками до будь-яких же учасників, у тому числі й солідарному порядку».

3.2.2 Юридична природа договору купівлі - продажу, міни й дарування векселів

Подібні договори нерідко поєднуються найменуванням «договори про придбання векселів», що більш точно відбиває їхня суть. Видача векселя за гроші, за інше майно й, нарешті, видача векселя без розрахунку на який би те не було еквівалент - от суть таких договорів. Практику їхнього висновку варто пояснювати насамперед нерозумінням того, що сам вексель є достатньою підставою виробництва платежу, а також високим ризиком втрати або затримки коштів при їхньому перерахуванні. Про те, як усунути цей ризик я коротко поясню нижче при розгляді питання про договори, що регулюють припинення вексельних зобов’язань. Тут розглянемо лише юридичну природу договорів про придбання векселів

На перший погляд, все просто - купівля-продаж, міна й дарування залежно від того, що передається в обмін на вексель. Візьмемо випадок так званої купівлі-продажу векселя. Справа в тому, що документ ставати векселем тільки з моменту одержання його першим набувачем. До цього векселя ні, а тому говорити про те, що гроші перераховуються «за вексель», «на придбання

векселів» за договором купівлі продажу можна тільки в тому випадку, коли таке перерахування відбувається після фактичного одержання векселя його набувачем. Інакше в ситуації, коли спочатку перераховуються гроші, а потім видається вексель, ніякої купівлі-продажу ні, тому що в момент перерахування грошей ще немає предмета договору купівлі-продажу, немає векселя, отже,нема чого й купуватися

Виходить, що договір, що передбачає:

а) обов’язок однієї сторони заплатити інший гроші;

б) обов’язок сторони, що одержала гроші, видати вексель - документ, що засвідчує сплату грошової суми, суть не що інше, «як попередній договір про висновок у майбутньому договору позики, одержання й обов’язок повернення якого засвідчують векселем» . Саме так полягають договори в процесі так званого розміщення векселів, у тому числі й договори про ведення «вексельних рахунків»: «набувач векселя» сплачує гроші, а потім одержує вексель або комплект векселів на сплачену суму й на суму відсотків по відомій ставці за період, що повинен пройти до моменту настання строку платежу по цимим векселям

На відміну від його договір, що передбачає обов’язок однієї сторони передати інший майно (вексель) і обов’язок іншої сплатити за отриманий вексель грошову суму, повинен кваліфікуватися як договір купівлі-продажу векселя

Інша ситуація з міною. У якому би порядку сторони не виконували свої обов’язки, що б не передавали спочатку, а що потім - значення не має, тому що в обох випадках має місце передача майна (веши). Відповідно будь-який договір, що передбачає видачу векселя в обмін на річ, суть договір міни. Те ж саме з даруванням: усяка видача векселя без розрахунку на одержання майнового еквівалента суть угоди дарування

Яких-небудь спеціальних правил, відмінних від правил про угоди купівлі-продажу, міни й дарування для аналогічних угод, доконаних з векселями, не встановлено. Правил про попередній договір, що передбачає обов’язок висновку в майбутньому договору позики, у законодавстві відсутній. Від себе можна додати, що предметом особливої уваги сторін даних договорів повинен бути факт дотримання їхніх умов у частині предмета договорів. Не можна ж передбачити просто обов’язок «видати вексель». Необхідно також указати, коли повинна бути виконана цей обов’язок, за яким наказом, на яку суму, з яким строком і місцем платежу повинен бути виданий вексель, а також - перелічити всі умови векселя, які можуть, на думку його набувача, виявитися істотними

Виконання подібних договорів у частині видачі векселя прийнято констатувати двостороннім актом прийому-передачі векселя, підписаним відповідальними особами сторін і утримуючий опис тих же ознак векселя, що й перераховані вдоговоре.

Може трапитися й так, що видача векселя буде породжуватися угодою про заміну раніше виниклого зобов’язання на нове, вексельне. На мій погляд, така домовленість може мати природу угоди про новацію й про відступний. Докладніше про це буде описано в розділі про договори, що стосується припинення вексельних зобов’язань

3.2.3 Договори «вексельного кредитування»

Під договором вексельного кредитування прийнято розуміти угода між кредитором і позичальником об видачі першим кредиту (позики) останньому шляхом передачі або підвищення ліквідності обумовлених договором векселів. Перший випадок має місце при видачі векселя без прийняття грошового еквівалента, другий - при авалюванні векселів третіх осіб, що перебувають у власності позичальника, або векселів самого позичальника. Про авалювання векселів я буду говорити нижче більш докладно, а тут розглянемо лише першу з названих операцій

Банк містить кредитний договір із клієнтом про надання останньому кредиту, у якому робить застереження про можливість його виконання шляхом видачі на користь клієнта простого векселя на суму кредиту. Зрозуміло, строк платежу за векселем повинен бути строго визначений або, принаймні, обмежений періодом часу, що менш тривалий, чим строк повернення кредиту за договором. Клієнт, що одержав даний вексель, може або дочекатися строку платежу по ньому й зажадати платежу від банку, або, не чекаючи настання строку продати вексель третій особі. В обох випадках клієнт одержує за вексель гроші. Набувач векселя компенсує свої витрати по покупці векселя з настанням строку платежу по

йому - пред’явить вексель до платежу в банк і одержить гроші за нього. Банк по настанню строку погашення кредиту жадає від контрагента - першого набувача векселя на підставі кредитного договору суму кредиту й відсотки по ньому, чим покриває витрати по оплаті вексельної суми й одержує винагороду, що є його прибутком

Висновок про право на існування операції векселедательского кредиту можна зробити лише аналізуючи зміст і юридичну природу конкретних договорів, її що оформляють. Справа в тому, що такого роду договори мають різне правове оформлення, у силу чого можуть мати різну юридичну природу

Найпоширенішими донедавна були договори, відповідно до яких кредит надавався простими векселями кредитора, що містять певні умови. Якщо з договору не випливає, що гроші по цих векселях повинні бути виплачені самим кредитором, то даний договір «може бути визнаний особливого роду, або різновидом договору позики, або договором купівлі продажу векселів з відстрочкою платежу, але не кредитним, оскільки кредит, відповідно до статті 819 ГК РФ, може видаватися тільки грошима» .

Договором особливого роду варто визнавати договір, відповідно до якого боржник зобов’язується заплатити кредиторові гроші або безоплатно индоссировать на користь кредитора векселя останнього

Pages: 1 2 3

Збережи - » ВЕКСЕЛЬ ЯК ОБ’ЄКТ ЦИВІЛЬНИХ ПРАВ . З'явився готовий твір.