Під цим найменуванням російська ділова і юридична практика розуміє ряд договорів, що оформляють факт застосування векселів у господарському звороті. Дані договори не мають спеціального «вексельного режиму», тобто не регламентуються нормами вексельного законодавства, залишаючись предметом законодавства цивільного. Тому розглянуте явище вірніше було б називати як «договори, пов’язані із застосуванням векселів» або «договори про векселі». Звичайно, термін «договори» не слід розуміти буквально, як угоди, предметом яких є тільки вексельні питання. Ніщо не заважає включити окремі умови, пов’язані із застосуванням векселів, скажемо, для оформлення відстрочки платежу, у договорі купівлі продажу

Якщо договірні умови про застосування векселів - явище інтернаціональне, те спеціальні вексельні договори суть чисто російське надбання, викликана до життя дією ряду знову ж чисто російських причин. Головні з них нерозуміння юридичної природи векселя, компенсируемое за принципом «де це записано?», і примат бухгалтерського підходу в застосуванні законодавства. У сполученні з повсюдними порушеннями господарюючими суб’єктами прийнятих на себе зобов’язань, що породжують повальну недовіру контрагентів друг до друга, ці причини ініціювали поява особливих документів, що пояснюють суть вневексельних відносин, що стали підставою для появи векселя у звороті й усякій вексельній угоді. Не останню роль у формуванні вексельних договорів окремих типів зіграли й продовжують грати російські банки

У теперішній главі розглядаються окремі найбільш спірні питання, пов’язані із застосуванням деяких вексельних договорів і договірних умов у нинішнім російському середовищі

Систематизацію вексельних договорів і договірних умов зручніше за все здійснювати по їхньому цільовому призначенню. Виконувати таку систематизацію потрібно виділивши договір і договірні умови:

1)пояснюючий факт видачі векселя (поява векселя у звороті);

2)пояснюючий факт здійснення інших вексельних угод - передача векселя, його авалювання, акцептации й посередництва;

3)регулюючі умови оплати векселя або процес перетворення вексельного зобов’язання іншим способом;

4) особливі способи, щовстановлюють, забезпечення виконання вексельних зобов’язань;

5) особливі умови, щовстановлюють, і розмір відповідальності за порушення вексельних і пов’язаних з ними загальногромадянських зобов’язань

Зупинимося на кожному виді цих договорів і договірних умов і розглянемо їх за наступною схемою:

а) можливі типи договорів усередині одного виду, виділені по їхній юридичній природі;

б) особливості оформлення, дії й виконання відповідних договорів;

в) підстави й міри відповідальності за їхнє порушення й співвідношення її з мірами вексельної загальногромадянської відповідальності. У найменуваннях розділів теперішньої глави я для стислості використовую тільки слово «договори», опускаючи згадування про договірні умови, які, звичайно ж, також розглядаються

3.2 Договори про видачу векселів

До їхнього числа ставляться:

1)договори, що організують випуск і звертання векселів, договори про так званих вексельні схеми, організаційні договори;

2)договори купівлі - продажу, міни й дарування векселів;

3)договори вексельного «кредитування»;

4)договірні умови про видачу векселів, що оформляють відстрочку й/або розстрочку платежу за поставку товарів, виконання робіт і надання послуг;

5)договірні умови про видачу векселів з метою виробництва розрахунків за поставку товарів, роботи або послуги

3.2.1 Призначення організаційних договорів

Призначення організаційних договорів - урегулювати відносини між особами, учасниками так званих вексельних схем. Постійні або тривалі господарські зв’язки різних осіб пояснюються необхідністю підтримки процесу ведення їх основної підприємницької діяльності. Наприклад, металургійні підприємства постійно взаємодіють із підприємствами й організаціями так званої добувної й паливної промисловості, енергетиками й транспортниками, машинобудівними й експортними організаціями й, звичайно, з банками. Природна тому й необхідність в організації безперебійної системи розрахунків між учасниками всього технологічного й фінансового ланцюжка, що обслуговує процес виробництва всієї металлопродукции. Аналогічна необхідність складається й у багатьох інших галузях діяльності

Учасники подібних технологічних і фінансових ланцюжків містять багатосторонні угоди про взаємні розрахунки один з одним, що передбачають, у тому числі, використання для цих векселів. Мовою міжнародних міжбанківських розрахунків такі угоди йменуються кліринговими, вирементними або сконтрационними. Проілюструємо сказане прикладом. Допустимо, що металургійний завод повинен розплачуватися із залізницею. Залізниця, природно, робить розрахунки зі своїми постачальниками палива, електроенергії, машин, устаткування. Послугами перерахованих організацій користується також і металургійний завод. Відповідно до умов угоди завод розраховується із залізницею за послуги з перевезення металу власними простими векселями. Виходить, векселедавець - завод, перший набувач векселів - залізниця, що у свою чергу, розплачується векселями, скажемо з енергетиками, индоссируя їм ті ж самі векселі. Другим набувачем векселів заводу виявляється енергопостачальна організація. Вона ж є боржником, допустимо, будівельної організації, що підтримує в належному стані її будинку, спорудження, устаткування й здійснює будівництво нових об’єктів. Тобто третій набувач векселів - будівельна організація. Вона, у свою чергу, виявляється боржником металургійного заводу - векселедавця за поставлений їй прокат і металоконструкції. Коло замкнулася: будівельна організація, розраховуючись по власних боргах, индоссирует векселя на користь векселедавця, що у результаті стає кредитом самого себе, «збіг боржника й кредитора в одній особі припиняє будь-які зобов’язання, у тому числі й вексельні».

Однак ланцюжка, подібні описаної вище на практиці виникають не часто. Їм властивий істотний недолік: ніде не з’являється готівки які необхідні

Для одержання грошей у ланцюжок повинні ввімкнутися або експортна організація, або банк, або те й інше. Ланцюжок, може наприклад, виглядати так. Металургійний завод бере в банку кредит, з якого розраховується з постачальниками сировини й матеріалів за рахунок якого виробляється метал, видаючи банку «обеспечительские векселя», тобто прості векселі, що дублюють зобов’язання заводу із кредитного договору. Зроблений метал відвантажується експортної організації з відстрочкою оплати, що теж оформляється видачею векселів експортною організацією на користь заводу. Реалізувавши метал на зовнішньому ринку, експортна організація одержує гроші, за рахунок яких здобуває векселя металургійного заводу. Банк відчужує ці векселі експортної організації, компенсуючи в такий спосіб свої витрати по наданню кредиту заводу. Експортна організація висуває вимогу до заводу про платіж по придбаних векселях. Завод або виставляє до заліку зустрічні вимоги по векселях експортної організації, або погашає їхнім відвантаженням наступної партії металу. Продавши її, експортна організація погашає свої векселі, пропоновані їй до платежу особами, що одержали такі від заводу або його правоприемника.

Описати всі подібні ланцюжки, імовірно, неможливо через їхнє різноманіття. Однак можна назвати деякі загальні принципи, що стосуються виконання такого роду договорів

Перше . Істотні умови такого роду угод досить одноманітні. Вони містять у собі умови про особу - векселедавці; про порядок і підстави відчуження векселів на користь першого й останнього набувачів; про оформлення фактів відчуження (передачі) векселів; про порядок оплати (погашення) векселів і про відповідальність за порушення умов угоди

Pages: 1 2 3

Збережи - » ВЕКСЕЛЬ ЯК ОБ’ЄКТ ЦИВІЛЬНИХ ПРАВ . З'явився готовий твір.