Поет пішов з життя, але живе його слово. З’являються нові книги, права офіційного громадянства здобувають замовчувані вірші. Деякі були надруковані лише в останні роки. У шістдесятих роках вийшли, хоча й виправлені цензурою, збірник вибраної «Поезії» (1966) і «Лебеді материнства» (1981), які пробивалися до читача крізь цензурні бар’єри цілих п’ятнадцять років. Додамо, що у Львові був виданий невеликий збірник оповідань і новел «Вино із троянд» (1965). В «Земному притяганні» уже виразно зображені як ідейно-тематичні обрії поезії Симоненко, так і грані його художнього стилю, неповторні риси листа, підсилилося суспільне звучання слова

Поезія Симоненко оптимістична, сповнена віри в людину, у його творчі можливості, хоча цей оптимізм не має нічого загального з офіційним прославлянням типу «жити стало краще, жити стало веселей». У ті роки, у першу половину шістдесятих, уже доходила до людей правда про сталінські часи, багато чого не сприймалося з тодішнього життя - колгоспне безправ’я, переслідування нове, прогресивного, засилля бюрократичного апарата й т.п. Жила ще віра в те, що мрії народу про вільну, незалежну Україну, про відродження духовності, про краще життя здійсняться

Pages: 1 2