Про те, як утворилося наше озеро, багато є легенд, але ця, думаю, сама древня, і ськлали її ще в язичеські часи люди, які жили в тутешніх лісах за багато століть до нас. Чимало богів і лісових парфумів оточувало древньої людини. І всіх-те він боявся, прагнув піддобрити, поклонявся їм, приносив жертви. Більше всіх боялися люди богиню лісу й лісової звірини Дівку-Турку. Де кінь її величезний ударяв копитом, там провалювалася земля, утворювалася яма.

У наших заволзьких лісах, у глухих місцях жило в селищі горде непокірливе плем’я, що забуло про Дівку-Турку. І та, розгнівавшись, напустила на жителів селища свого коня. Кінь бив землю копитом, усе провалювалося й заповнювалося підземною водою. Так і виник на місці, де жило це плем’я, Светлояр.

А назва це, я думаю, теж дуже древнє. З’єдналися два слова - «світлий», що значить «добрий», і «яр» - «Яріло», язичеський (сонячний) бог.