C реди видатних вітчизняних учених, внесших великий внесок у скарбницю людських знань, значне місце займає В. А. Обручев - відомий географ-мандрівник, видний исседователь-геолог, суспільний діяч. Загальна любов і повага, який користувався Обручев, - природний підсумок його життя, що з’явилася прикладом беззавітного служіння Батьківщині, трудового подвигу в науці. Величезний діапазон його наукової діяльності, що включає роботи із загальної й регіональної геології, походженню лесу, тектоніці, геоморфології, мерзлотоведению, палеогеографії, стратиграфії, рудним родовищам і др.

Обручев народився в с. Клепенино на Волзі, у колишньої Тверской губернії, у сім’ї армійського офіцера. Тому що розташування полку, у якому служив батько, часто мінялося, сім’я Обручевих переїжджала з одного міста в іншій, Володя перемінив кілька навчальних закладів, поки, нарешті, Обручеви не влаштувалися у Вільні (Вільнюс), де Володимир закінчив реальне училище. В 1881 р. Обручев надійшов у Петербурзький гірничий інститут, що закінчив в 1886 р. Тут він слухав лекції відомого російського географа й геолога И. В. Мушкетова, під впливом якого ще в студентські роки зацікавився вивченням азіатських просторів Росії, Монголії, Китаю

Одержавши після закінчення інституту звання гірського інженера, Обручев взяв участь в експедиції, що проводила геологічні дослідження уздовж траси, що будується Закаспійської залізниці. Він вивчав територію уздовж лівого берега Амудар’ї від Чарджоу до Керки. Перетнули Каракуми й уперше встановив, що піски сюди принесені ріками, а не є морськими відкладеннями, як затверджувалося раніше.

У сухих руслах, відзначених ланцюжком горько-солених озер, він розгадав древні річкові долини, по яких багато тисячоріч тому назад текли ріки. Результати цих спостережень були викладені в ряді статтею й у книзі «Закаспійська низовина». Вивчаючи піски Каракумів, Обручев визначив три їхні типи: барханні, горбисті й грядовие. Ці спостереження виявилися дивно точними й в основному підтвердилися згодом дослідженнями радянських географів і геологів

Другий період його дослідницької роботи починається в 1889 р., коли Обручев був призначений геологом Іркутського гірського керування, що відало Іркутської, Енисейской губерніями, Якутською й Забайкальською областями. Велична природа Східного Сибіру скорила Володимира Опанасовича, і він починає детально вивчати її. Він досліджує корисні копалини регіону, вивчаючи геологічну будову берегів р. Лени від Качуга до устя р. Витима. Великий вплив на розвиток його подань про геологію Східного Сибіру зробили враження про Байкал. Він спростував думку відомого дослідника Сибіру И. Д. Черского про те, що западина Байкалу - результат тривалого розмиву й повільних складкообразних рухів земної кори. «Занадто вона глибока, - писав Обручев, - занадто велика й занадто круті й стрімчасті її схили. Така западина могла бути створена тільки диз’юнктивними рухами земної кори (переміщеннями ділянок земної кори по розламах і тріщинам.) і створенаі порівняно недавно, інакше її круті схили були б уже згладжені розмивом, а озеро його продуктами» (Думитрашко Н. В., В. А. Обручев. М.: географія, 1955. С. 13). Широко відома робота Обручева про палеозойські відкладення Верхньої Лени, у якій він уперше докладно розчленував палеозойські відкладення Приленского краю на яруси й звиті

Наступними дослідженнями інших учених підтвердилися також висновки Обручева про древні й молоді ділянки долин Ленского золотоносного району, генезисі золотих розсипів і їх розподілі

Опубліковані звіти Обручева по Прибайкаллі й Ленскому району високо оцінив И. В. Мушкетів. Саме по його клопотанню В. А. Обручев одержав речення від Російського географічного суспільства взяти участь в експедиції відомого мандрівника Г. Н. Потанина в Центральну Азію

«Збувалися мої мрії, - писав Обручев, - відмовитися від участі в цій експедиції - це значило поховати їх назавжди. Я відповів негайно згодою, хоча експедиція різко міняла всі плани майбутнього» (Обручев В. А. Мої подорожі по Сибіру. М.; Л., 1948. С. 88). Експедиція працювала в 1892 - 1894 роках . У завдання Обручева входило ознайомлення з геологією Північного Китаю й східної половини Центральної Азії

Під час цієї експедиції Обручев досліджував степ і пустелю Гобі, сипучі піски Ордоса, пройшов у Північному Китаї по лесових територіях. Він піднімався на Алашанский хребет, досліджував гірські ланцюги Всточного й Західного Наньшаня, двічі перетнув Східний Куньлунь, був на берегах оз. Кукунор, пройшов уздовж р. едзин-Гол і побував на берегах великої китайської ріки Хуанхе. Закінчуючи маршрут через гірську Хамийскую пустелю, пройшов уздовж Східного Тань-Шаня в г. Кульджу.

По багатству зібраного матеріалу й широті охоплення території подорож Обручева по Центральній Азії залишається дотепер неперевершеним. Виконавши окремий від діловий від основного загону експедиції Потанина маршрут, Обручев за два роки й два місяці зі своїм загоном на конях, мулах, верблюдах і пішки пройшов понад 13 тис. кілометри , з них майже половину по тимі місцям, де ще не ступала нога європейця. Під час шляху він вів щоденник з докладним записом щоденних географічних і геологічних спостережень, маршрутну зйомку із кресленням карт протягом 9 тис. кілометрів. В 838 крапках зробив інструментальний вимір висот. Було зібрано кілька тисяч зразків гірських порід і відбитків копалин тварин і рослин

Своїми дослідженнями він спростував існуючу в той час гіпотезу, начебто пустеля Гобі в далеку геологічну епоху була морським дном. По знайденим останкам вимерлих тварин і рослин Обручев ствердно довів, що тут була суша з найбагатшим рослинним і твариною миром. У результаті багатьох спостережень він також з’ясував походження лесу як продукту вивітрювання гірських порід Центральної Азії, які у вигляді пилу переносилися вітром у Північний Китай, утворивши за мільйони років потужні товщі. Обручев заповнив на карті Центральної Азії багато хто «білі плями», визначив основні риси будови рельєфу Східної й Центральної Монголії, Північного Китаю й інших районів, про що до нього практично нічого не було відомо. У системі Наньшаня Обручев відкрив кілька нових хребтів і назвав їхніми іменами И. В. Мушкетова, П. П. Семенова й Російського географічного суспільства. Нарешті, як географ вивчав культуру й побут населяющих Центральну Азію народів

Після цієї експедиції ім’я Обручева як великий ученого й мандрівника одержало світову популярність. Про підсумки експедиції він написав кілька наукових робіт («Центральна Азія, Північний Китай і Нань-Шань», «Природа й жителі Центральної Азії і його південно-східної окраїни» і ін.), що завоювали велике визнання як у Росії, так і за рубежем. Обручев був визнаний одним з найбільш видатних дослідників Азії. Про значення проведених досліджень свідчить той факт, що й у цей час при вивченні природних ресурсів своєї країни китайські геологи користуються науковими матеріалами Обручева.

В 1895 - 1894 роках Володимир Опанасович знову в Сибіру, де стає про главу великих геологічних досліджень. У зв’язку з будівлею Великої Сибірської залізничної магістралі він організує планомірні геологічні дослідження в південному й південно-східному Забайкалье й вивчає природу південно-західного Забайкалья. Ці дослідження послужили матеріалом для монографії про Селенгинской Даурии. У наукових працях цього періоду Обручев довів, що Сибір, як і європейська частина Росії, була у свій час покрита льодовиками, що сучасний рельєф азіатської частини Євразії порівняно молодий, він утворився в останню геологічну епоху

Перебуваючи в Сибіру, Обручев брав активну участь у діяльності Східно-Сибірської філії Російського географічного суспільства, був редактором його журналу й головою секції фізичної географії

Навесні 1898 року Обручев переїхав у Петербург і протягом трьох років детально обробляв матеріали своїх попередніх експедицій. До цього ж часу ставляться трохи його поїздок за кордон - у Німеччину, Австрію, Швейцарію й Францію. Він взяв участь у Географічному конгресі, що проходив у Берліні, і в геологічному конгресі в Парижу, брав участь у геологічні екскурсіях

Pages: 1 2